Приречений кохати, або Надія короля Ерланда - Ольга Обська

Арчибальд почервонів до плям на м'ясистому лобі.

— Прошу вас, не приймайте близько до серця. Адже ви знаєте, що всі землянки не при собі. Ходімо краще в мою карету, мілорде.

— Ні, я поїду у своїй, — стерши піт з чола, промовив Радник.

— О, ви такі мудрі, мілорде. Захоплена вашим рішенням. Правильно — не можна потурати таким леді. Вона надто високої про себе думки. Вирішила, що може командувати чоловіками. Його Величність великодушно залишив її один раз своїм повноважним представником — на знак гостинності, не більше, а вона вже уявила, що головніша за вас.

Розлючений Арчибальд поніс свою важку тушу в карету. А Равеліна дивилася йому вслід, самовдоволено посміхаючись. Він прийняв її слова за чисту монету і перевіряти не стане. Він надто зарозумілий і самозакоханий, щоб почати з'ясовувати у розпорядника чи дійсно його назвали «пихатим індиком». Тепер землянка матиме «ненудну» подорож. Арчибальд зробить усе можливе, щоб перетворити її своєю поведінкою на пекло. Такі люди, як Радник, не пробачають образи. Але головне, Равеліна була впевнена, що цим помста Арчибальда не обмежиться. Він глибоко прийме образу і почне діяти тишком-нишком — налаштує короля проти вискочки з іншого світу. А то надто вона втерлася Ерланду в довіру. Нехай Його Величність викине її геть.