Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона - Аманді Хоуп
- Ляль, - бачачи мій стан, поклав мені руку на плече Іван. - Ти не сумнівайся, принц - гарний мужик! Він за тобою в наш світ рвонув, не замислюючись, адже міг більше ніколи сюди не повернутися. Ти розумієш, чим він заради тебе пожертвував в той момент?
- Але ми ж змогли повернутися, - недовірливо протягнула я.
- Це тому, що за тобою послали вбивцю, - видав несподіване Ванька, але бачачи моє спантеличене обличчя, пояснив. - Те чудище, що ти бачила перед порталом - це істота зі світу тіней. Його хтось послав, щоб тебе вбити. Ліза була вбита ім. Так ось, послав відкрив портал, для повернення свого помічника. А ми встигли в нього проскочити. Ті, хто все задумав, ще не знають, що принц тут. І в цьому наша перевага. Дракон обов'язково знайде змовників, я в цьому впевнений.
Я взагалі ні в чому не була впевнена, тому лише кивнула, погоджуючись. Мої побоювання до пори до часу краще тримати при собі.
Братець ще щось хотів розповісти, але в цей момент ми побачили принца, який наближався до нас, і подальшу розмову довелося відкласти.
Його високість приніс до вечері куріпку, і Ванька радісно почав її обробляти. Я від цього процесу геть відмовилася. Приготувати я ще можу, навіть на багатті, але від цього шкуродерського заняття звільніть.
У нього досить непогано виходило, мабуть, є практика.
Стало трохи сумно. Багато чого я ще не знаю про власного брата. Тут він зовсім інший: дорослий, відповідальний.
- Лана, ви мене хотіли про щось запитати? - несподівано присів поруч зі мною принц.
А я збентежилася. Зовсім забула, що він думки вміє читати.
- Так, - відповіла прямо. Настав час все розставити по місцях. - У мене до вас є кілька питань.
Тільки продовжуйте зі мною спілкуватися «ти» все-таки я у вас на шиї подорожувала.
- Добре, - посміхнувся принц, і почав чистити свій меч.
- Чому я опинилася звинуваченою в тих дивних злочинах? - почала я з місця в кар'єр, стежачи за мірними рухами його рук.
- Може краще почати з того, як ти опинилася в нашому світі? - відповів несподівано принц, уважно на мене подивившись.
- Можливо, - погодилася я, опустивши погляд, і приготувалася слухати його версію подій.
Його така близька присутність, народжує в душі зовсім інші бажання, і треба постаратися тримати себе в руках.
- Портали в наш світ відкриваються вкрай рідко, - почав він свою розповідь. – Видячі завжди піклувалися про безпеку. І той, в який ви забрели не був стихійним, його відкрили спеціально. На сьогоднішній день миша не може прослизнути без відома бачущих магів. А ви з братом пройшли і, що дивно, саме в той момент, коли загинула дочка лікаря. Це не могло бути простим збігом. Ти дуже вдало її замінила. Одне мені поки не зрозуміло, той, хто заманив вас був другом або ворогом. Якщо друг, то він намагався запобігти злочинам. Якщо ж ворог - то ти повинна була стати цапом-відбувайлом.
Принц викладав коротко і по суті, ось що означає військове виховання - нічого зайвого. А я сиділа замріяно, і намагалася щосили слухати. Що було дуже нелегко, погляд весь час зупинявся на його руках, що приводило мене в сум'яття.
- Але яким чином на мене впало звинувачення? - нетерпляче запитала я, поки зрозумілого було мало.
- Алана була дуже розумною дівчиною, - заговорив він знову. - Але хтось вміло зіграв на її бажанні мати магію, спритно замінивши на спрагу влади. Всі ті злочини вона задумала сама, не підозрюючи, що це призведе до смерті. Щоразу, викликаючи істоту з потойбічного світу, втрачала частинку душі. Чи знала дівчина про це з самого початку або її ввели в оману, не знаю. По тому, що я з'ясував, в останню свою поїздку, вона збиралася в палац, щоб бути поруч, коли викликані нею істоти створять свою чорну справу. Напевно, Алана передбачила все, щоб на неї ніяк не могла впасти підозра. Але її час вийшов і за нею прийшли вартові зі світу тіней. Замінивши дівчину, ти зруйнувала всі підступні задуми.
- Як все заплутано, - протягнула я задумливо. Пам'ять на жаль не давала жодної підказки. - Але звідки ви все дізналися?
- А я й не знав, майже до самого кінця. Всі сліди вказували на тебе. У сільському будинку лікаря було знайдено безліч доказів. У тому числі в підвалі: знаки для виклику істот і їх було безліч. Дівчина, мабуть, була твердо впевнена, що на неї не впаде підозра і навіть не намагалася нічого приховати. Напевно, у неї було багато ще заготовлено, чому не судилося збутися. Не загинь вона так рано, можливо вдалося б здійснити всі свої плани. Але ти виявилася зовсім іншою і поводилася інакше. Слідство зайшло в глухий кут. Нічого не сходилося - у тебе була душа. А у тієї, що творила злочини її вже не залишилося. Я говорив з кронпринцем, він бачив твою ауру, вона сяє, немов веселка. Такі бувають лише у цілителів і світлих магів. Я довгий час не міг зрозуміти, що не так. Чи то у тебе був помічник, що віддав своє життя, але і це виявилося малоймовірно. Мудрий лев побачив би зміни, які роблять у серці навіть простий намір зла. Коли Видячий зізнався у злочинах, що творив нібито разом з тобою, чесно кажучи, навіть я на мить повірив, що ти винна. Але не бажав здаватися. Щось весь час не давало мені остаточно в цьому переконатися. Ти врятувала життя мені і принцесі Шабрані, а це ніяк не вписувалося в картину злочину. Той, хто бачить брехав, але навіщо? Можливо, він покривав справжнього злочинця, намагаючись звалити всю провину на тебе.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно