Каравал - Стефані Гарбер
Джуліанові міцні груди піднімались й опускалась за її спиною, поступово тіло сповнювало тепло. Скарлет відчувала жар скрізь, де торкались їхні тіла. Під колінами, в попереку. Дихання Джуліана пришвидшилось, коли він посунувся до неї ближче, а пальцями торкнувся ключиці.
Синій слід від проколу на кінчику одного з пальців змусив її щоки спалахнути й пригадати його кров на язиці і смак губ, коли він пив її кров. Найінтимніша річ в її житті. Вона хотіла, щоб усе, що тут відбувається, було справжнім. Скарлет хотіла, щоб Джуліан був справжнім.
Але...
Справа не лише в її бажаннях. Скарлет пам’ятала, як кожного разу Джуліан їй розповідав, що Легенда пречудово знав, як шанувати своїх гостей. Згідно її сну, він не лише шанував своїх гостей. Він змусив жінку так закохатись у себе, що вона вкоротила собі віку. «Легенда любить гратися з людьми, ігри його жорстокі. Одна з найулюбленіших — закохувати у себе дівчат». Ця думка стисла горло Скарлет аж до відчуття жовчі. Якщо Джуліан був Легендою, він спокусив Теллу ще до початку гри. Можливо, він звабив їх обох.
Від цієї страхітливої вірогідності їй боляче звело шлунок. З хвилюючою ясністю вона пригадала останні миті перед смертю. Варто було йому попросити — і вона віддала б йому не лишень свою кров.
Треба якомога швидше звільнитися з обіймів, перш ніж Джуліан прокинеться. Вона й досі сподівалась, що він не Легенда. Але якщо припустити, що це не так, вона однаково ризикувала. Скарлет ніколи б не викинулась у вікно через чоловіка, але сестра її імпульсивніша.
Скарлет навчилась приборкувати власні почуття, а от Теллу навпаки несло за її мінливими емоціями та бажаннями. Скарлет розуміла, що Легенда під час гри міг підштовхнути Теллу до будь-якого нерозважного вчинку, а це означає, що Скарлет мусить її врятувати.
Скарлет повинна розшукати Данте. Якщо Роза його наречена, то тоді він напевне знає, чи справді Джуліан — Легенда.
Скарлет затамувала подих і обережно прибрала Джуліанову руку зі своєї талії.
— Ягідко, — прошепотів Джуліан.
Скарлет зойкнула, коли пальцями він торкнувся її шиї, лишаючи жагуче відчуття льоду й полум’я. Він і досі спав.
Та невдовзі прокинеться.
Нехтуючи обережністю, Скарлет сповзла з ліжка й гупнулась на купу речей на долівці. Тепер її одяг більше скидався на щось між жалобною сукнею та нічною сорочкою: чорне мереживо, замало тканини. Та вона не мала часу перевдягатися, та й, по правді, їй було вже байдуже.
Скарлет підвелася й швиденько підрахувала, що минув рівно день од її смерті. Стояв світанок сімнадцятого, а отже, на пошуки Телли в неї є одна ніч, перш ніж вона покине острів аби встигнути на весіл...
Скарлет завмерла, побачивши себе у люстрі. На товстому темному волоссі з’явилась тонка сива пасма по всій довжині. Спочатку їй здалось, що це гра світла, але сиве пасмо і справді там було! Пальці затрусилися, коли Скарлет його торкалася — біля самісінької скроні. Навіть якщо заплести волосся, однаково буде видно. Вона ніколи не вважала себе самозакоханою, проте тієї миті хотілося дати волю сльозам.
Гра не мала б бути аж такою реальною, але її наслідки були більш ніж відчутними. Якщо днем життя вона заплатила за сукню, то що вона мусить заплатити, щоб повернути Теллу? Чи вистачить їй сил?
З червоними очима й досі почуваючись напівмертвою, Скарлет вагалася. Вона думала про те, як мало днів лишилося, а тим часом ланцюг страху міцно стискав їй горло. Якщо Найджел казав правду, то не існувало жодної всесильної руки, котра б окреслювала її життєвий шлях. Треба було покласти край тривогам й страху, що контролювали її долю. Можливо, вона й почувалася слабкою, однак її любов до сестри була потужна.
Сонце щойно зійшло, а отже, вона не могла покинути готель. Проте вона могла скористатись годинами дня, щоб знайти Данте у «Кришталевій Змії».
Полишивши кімнату, Скарлет помітила миготіння свічок у звивистому коридорі. Маслянисті й теплі, але щось тут не так — запах. До звичних ноток диму й поту додався важчий і різкіший букет анісу й лаванди, а також запах гнилих слив. Ні!
На паніку в Скарлет була лише мить, перш ніж вона побачила батька, котрий з’явився з закутка.
Дівчина стрілою влетіла назад до кімнати, зачинила двері на замок і звела очі догори. Якщо там і були боги чи святі, вони її ненавиділи. Як сюди потрапив батько? Якщо він зараз знайте її й Теллу, Скарлет навіть не сумнівалась, він вб’є сестру, щоб покарати її.
Хотілось думати, що обрис батька був жорстокою галюцинацією, проте більш логічним було припустити, батько розкусив удаване викрадення. А можливо, магістр Каравалу якимось чином йому натякнув. «Скажи, кого ти найбільше боїшся»? — запитувала жінка, а надто вже наївна Скарлет взяла й розкрила всі свої карти.
Що ж вона такого зробила, що змусило Легенду так її зненавидіти? Навіть якщо Джуліан не був Легендою, вона почувалась обманутою. Чому ж усе так сталося? Можливо, причина — в її листах? А може, Легенда просто мав своєрідне відчуття гумору, а Скарлет стала його легкою здобиччю? Чи, може... початок сну нахлинув жахливими відтінками бузкового, слідом за яким линуло ім’я Анналіза. У цьому сні вона ніяк не могла зв’язати все докупи, та раптом пригадала бабусину оповідку про походження Легенди. Як він кохав дівчину, котра розбила йому серце, побравшись з іншим. Її бабуся була Легендовою Анно...
— Ягідко? — Джуліан підвівся у ліжку. — Чого це ти так притулилась до дверей?
— Я... — завмерла Скарлет.
Темне волосся обрамляло стурбоване обличчя. Але Скарлет його не бачила, бо перед очима в неї все ще стояв бездушний погляд Джуліана під час похорону дівчини, котру він довів до самогубства.
Легенда.
Серце її виривалося з грудей. Вона намагалася переконати себе, що це неправда. Джуліан не був Легендою. Натомість, сильніше притиснулась до дверей, коли Джуліан зістрибнув з ліжка і попрямував до неї. Кроки були на диво впевненими й рівними як для людини, котра щойно очутилася після смерті.
Якщо він був Легендою, десь серед цього створеного ним чарівного світу була її сестра. Скарлет хотіла домогтись од нього відповіді. Хотіла ще раз дати йому ляпаса. Але зараз не час розмахувати руками. Якщо Джуліан справді був Легендою, і ця химерна гра була способом відплатити за розбите
