Буря Мечів - Джордж Мартін

— Міррі Маз-Дуур зрадила мене. І за це я її спалила.

— Міррі Маз-Дуур була у вашій владі. А в Пентосі це ви будете у владі Іліріо. Це різні речі. Я знаю магістра незгірше за вас. Він — людина хитра й розумна...

— А мені, якщо я хочу відвоювати Залізний трон, потрібні розумні люди.

— Отой винар,— пирхнув сер Джора,— який хотів вас отруїти, теж був розумник. Розумники виношують амбітні плани.

Дані під покривалом підтягнула ноги до підборіддя.

— Ви мене захистите. Ви, а ще мої кровні вершники.

— Вчотирьох? Халесі, гаразд, ви вважаєте, що знаєте Іліріо Мопатиса. Але чомусь хочете оточити себе людьми, яких ви зовсім не знаєте, як отой надутий євнух і найстаріший на світі зброєносець. Згадайте урок, який дали вам Піят Прі й Заро Зоан Даксос.

«Він зичить мені добра,— нагадала собі Дані.— Все це він робить з любові до мене».

— Здається мені, що королева, яка нікому не довіряє, така сама дурна, як і королева, яка довіряє геть усім. Беручи когось до себе на службу, я ризикую, я це усвідомлюю, та як мені здобути Сім Королівств, не ризикуючи? Чи мені завойовувати Вестерос з одним лицарем-вигнанцем і трьома дотрацькими кровними вершниками?

Але він уперто стиснув щелепи.

— Не заперечуватиму, шлях ви обрали небезпечний. Та якщо ви сліпо довірятимете кожному брехуну й підступнику, який з’являється на цьому шляху, ви закінчите, як ваші брати.

Його впертість розсердила її. «Він зі мною як з дитиною поводиться!»

— Дужий Бельвас самотужки не годен до сніданку підступити. І коли це мені брехав Аристан Білобородий?

— Він не той, за кого себе видає. І розмовляє з вами сміливіше, ніж дозволив би собі зброєносець.

— Він говорив до мене відверто на мою вимогу. Бо знав мого брата.

— Чимало людей знало вашого брата. Ваша світлосте, у Вестеросі лорд-командувач королівської варти засідає у малій раді та служить королю не тільки крицею, а й кметою. Якщо я — перший лицар у вашій королівській варті, благаю, вислухайте мене. Хочу порадити вам один план.

— Який план? Розповідайте.

— Іліріо Мопатис хоче повернути вас назад у Пентос, під свій дах. Що ж, добре, їдьте до нього... але тоді, коли самі схочете, і не одинцем. Побачимо, які вони насправді вірні та слухняні, оці ваші нові піддані. Звеліть Гролео завернути в Невільничу бухту.

Дані не надто це все подобалося. Те, що вона чула про базари з живим товаром у великих рабовласницьких містах Юнкаї, Міріні й Астапорі, страшенно лякало.

— Що чекає мене в Невільничій бухті?

— Військо,— сказав сер Джора.— Якщо вам так подобається Дужий Бельвас, ви зможете купити сотні таких, як він, у бійцівських кублах Міріна... та я б розвертав вітрила в Астапор. Бо в Астапорі можна купити незаплямованих.

— Рабів у гостроверхих бронзових шоломах? — Дані бачила незаплямованих вартових у вільних містах — вони стояли при брамах магістрів, архонтів і династів.— Навіщо мені незаплямовані? Вони навіть верхи сидіти не вміють, та й більшість серед них — товстуни!

— Незаплямовані, яких ви бачили в Пентосі й Мирі, то домашня охорона. Легка служба, а євнухи всі схильні товстіти. Їжа — єдина слабкість, їм дозволена. Судити про незаплямованих з кількох домашніх рабів — те саме, що судити про всіх зброєносців з Аристана Білобородого, ваша світлосте. Знаєте легенду про Три тисячі з Когора?

— Ні.

Покривало зісковзнуло з плеча, й Дані закинула його на місце.

— Було це чотириста років тому, ба й більше, коли зі сходу вперше виїхали дотраки, на своєму шляху плюндруючи й палячи міста малі й великі. Вів їх хал на ім’я Темо. Халасар у нього був не такий великий, як у Дрого, та все одно чималий. П’ятдесят тисяч людей, це щонайменше. Половина з них — вояки, в чиїх косах бряжчали дзвіночки.

Когоряни знали, що він наближається. Вони укріпили мури, подвоїли власну охорону й додатково взяли на службу дві сотні вільних найманців — «Світлі стяги» й «Середніх синів». А потім, добре подумавши, послали людину в Астапор, щоб купила там три тисячі незаплямованих. Але дорога назад до Когора була неблизька, тож на підході вони побачили дим і куряву й почули далекий дзвін бою.

Коли незаплямовані підійшли до міста, сонце вже сіло. Попід мурами, на рештках когорської важкої кінноти, бенкетували ворони й вовки. «Світлі стяги» й «Середні сини» повтікали, як завжди чинять перекупні мечі в безнадійних ситуаціях. Западала темрява, тож дотраки забралися у власний табір — пити, танцювати й бенкетувати, але ніхто не мав сумнівів, що на ранок вони повернуться й розіб’ють міську браму та штурмуватимуть мури, щоб ґвалтувати, грабувати й неволити, скільки заманеться.

Та коли розвидніло й Темо зі своїми кровними вершниками вивів халасар з табору, вони виявили перед брамою три тисячі вишикуваних незаплямованих, над чиїми головами майорів прапор з чорним цапом на гербі. Таке мале військо дуже легко затиснути з флангів, але ж ви знаєте дотраків. Військо було піше, а піших можна тільки кіньми чавити.

Дотраки кинулись у бій. Незаплямовані підняли щити, наставили списи — й вистояли. Вистояли проти двадцятьох тисяч горлопанів з дзвіночками в косах.

Вісімнадцять разів наскакували дотраки, але розбивалися об ці щити та списи, як хвилі об кам’янистий берег. Тричі Темо посилав уперед своїх лучників, і стріли поливали дощем Три тисячі незаплямованих, але вони просто піднімали щити над головою, поки не вщухав шквал. Нарешті їх лишилося всього шістсот... але дотраків полягло на полі понад дванадцять тисяч, включно з самим халом Темо, його кровними вершниками, його ко та всіма його синами. На ранок четвертого дня новий хал повів уцілілих повільною процесією повз міську браму. Один по одному вояки обтинали свої коси й кидали до ніг Трьом тисячам.

Відтоді міська варта Когора набирається лише з незаплямованих, і кожен з них має довгий спис, з якого звисає людська коса.

Ось що вас чекає в Астапорі, ваша світлосте. Зійдіть там на берег і далі їдьте в Пентос сушею. Так, це забере більше часу... та коли ви переломите хліб з магістром Іліріо, біля вас буде тисяча мечів, а не чотири.

«А це мудро, так,— подумала Дані,— але...»

— Як мені купити тисячу рабів-солдатів? З цінного в мене — тільки корона, подарована Турмаліновим братством.

— В Астапорі дракони стануть не меншим дивом, ніж були в Карті. Можливо, рабовласники осипатимуть