Володар Перстенів - Джон Рональд Руел Толкін
Зовсім окремою була мова дикунів із Друаданського лісу. Також окремою або тільки віддалено спорідненою була мова сірян. То було нечисельне плем’я, предки якого населяли долини Білих Гір іще у прадавні часи. Мертві з Гірського Скиту — з їхнього роду. Однак у Темні Роки вони відійшли до південних долин Імлистих Гір, а звідти дехто з них перебрався в пустельні землі на півночі, аж до самих Курганів. Від них походять мешканці Брі; та задовго до того вони стали підлеглими Північного Королівства Арнору і прийняли загальну мову. Лише в Сірому Краї люди зберегли давні мову та звичаї — потайний народ, що неприязно ставився до дунаданів, а рогіримів просто ненавидів.
У цій книзі їхня мова не зустрічається, крім прізвиська форґойли, як вони прозивали рогіримів (кажуть, це означало «солом’яні чуби»). Сірий і сіряни — такі назви дали їм рогірими за темний колір шкіри та волосся цих людей.
Гобіти
Гобіти Ширу та Брі на той час уже, мабуть, тисячу років як прийняли загальну мову. Вони користувалися нею на свій манір — вільно та недбало, хоч освіченіші з-поміж гобітів уміли розмовляти класичною мовою, коли того вимагала ситуація.
Не збереглося жодних слідів власне гобітської мови. Імовірно, у прадавні часи гобіти користувалися мовою людей, біля котрих або серед котрих вони жили. Таким чином, прийшовши до Еріадору, вони швидко засвоїли загальну мову і ще до часу поселення у Брі вже почали забувати колишню власну. То була, очевидно, мова людей із верхів’їв Андуїну, споріднена з мовою рогіримів, хоча південні вперти, вочевидь, прийняли мову, близьку до сірянської, ще перш ніж прийшли на північ до Ширу[52].
За життя Фродо незначні сліди цих мов усе ще зберігались у місцевих словах та іменах, багато з яких дуже нагадують слова з Долу чи Рогану. Найпромовистішими були назви днів, місяців і пір року; деякі інші слова такого ж типу (наприклад, метом чи сміал) все ще залишались у загальному вжитку, але більшість їх збереглась саме в назвах місцевостей у Брі та Ширі. Власні імена гобітів також були незвичні й, можливо, прийшли з глибокої давнини.
Гобітами мешканці Ширу називали себе й усіх своїх родичів. Люди називали їх дрібнолюдиками, ельфи — періаннатами. Походження слова гобіт забуте. Однак можна припустити, що спершу це була назва, яку використовували шерстоноги для блідошкірів і впертів, і насправді вона є скороченою формою від слова, що в повній формі збереглося в Рогані: голбитла, «будівничий нір».
Інші племена
Енти. Найдавніше з племен, які дожили до Третьої Епохи, — це онодрими, або ениди. Ент — це форма їхнього імені мовою Рогану. У сиву давнину ентів знали елдари, і саме елдарам енти завдячують якщо не мовою, то принаймні бажанням говорити. Мова, яку вони створили, не подібна на жодну іншу: протяжна, урочиста, пишна, багата на повторення, закручена; утворена зі стількох відтінків голосних та інтонаційних відмінностей, що навіть найосвіченіші елдари не намагалися відобразити її на письмі. Енти користувалися цією мовою лише у спілкуванні між собою, та в них не було потреби її приховувати, бо ніхто не міг її вивчити.
Проте самі енти були здібні до мов, вивчали їх швидко й ніколи не забували. Та вони віддавали перевагу мовам елдарів, а понад усе любили давню високоельфійську мову. Дивні слова й імена, які гобіти записали з уст Древлена й інших ентів, є, отже, ельфійськими або уривками з ельфійських фраз, поєднаних по-ентськи[53]. Деякі з них — із мови квенья, наприклад, Тауреліломеа-тумбалеморна Тумбалетауреа Ломеанор, що приблизно означає: «Лісобагатотінний-глибокодолинночорний Глибокодолиннолісистий Похмурий край», а Древлен мав на увазі приблизно таке: «Чорна тінь лежить у глибоких долинах лісу». Деякі слова — синдарські: Фанґорн, «гілляста борода», Фімбретіль, «струнка береза».
Орки та чорномова. Орки — ім’я роганського походження, яким усі народи називали це мерзенне плем’я. Синдарською юно звучало «орх». Явно спорідненим було слово урук із чорномови, хоча ним зазвичай називали тільки великих орків-вояків, котрі в той час виходили з Мордору й Ізенґарду. Для менших порід існувало, особливо в урук-хаїв, слово снаґа, «раб».
Перших орків виростила у Прадавні Часи Темна Сила на Півночі. Кажуть, власної мови вони не мали, та підбирали все, що могли, в інших мовах і перекручували на свій смак; але в них вийшла тільки груба говірка, якої не вистачало навіть для їхніх власних потреб, хіба що для лайок і прокльонів. І ці створіння, сповнені люті й ненависті навіть до одноплемінників, швидко створили стільки варварських діалектів, скільки було їхніх груп чи поселень, тож орківська мова мало допомагала у спілкуванні між різними племенами.
Тому у Третю Епоху для спілкування між племенами орки користувалися мовою вестрон; багато найстарших племен, як, наприклад, ті, що жили на Півночі та в Імлистих Горах, віддавна користувалося вестроном як рідною мовою, хоч у їхній вимові вестрон звучав не набагато приємніше за орківську мову. В цій говірці слово тарк, «людина Ґондору», було зниженою формою слова такріл із мови квенья, що вестроном означало «уроджений нуменорець».
Кажуть, чорномову придумав у Темні Роки Саурон, і він бажав навчити її всіх тих, хто йому служив, але це йому не вдалося. Проте з чорномови було утворено багато слів, які у Третю Епоху поширилися серед орків, як-от ґхаш, «вогонь». Але після першого повалення Саурона цю мову в її давній формі забули всі, крім Назґулів. Коли Саурон іще раз повстав, вона знову стала мовою Барад-дура та капітанів Мордору. Напис на Персні було зроблено давньою чорномовою, тоді як прокльони мордорського орка є зниженою формою, яку вживали солдати Темної Вежі, чиїм капітаном був Ґрішнах. «Шаркі» цією мовою означає старий чоловік.
Тролі. Словом троль перекладали синдарське тороґ. На початках, у сутінках Прадавніх Часів, тролі були тупими та незграбними істотами і розмовляли не більше за тварин. Але Саурон використав їх, навчивши, чого вдалось, і наповнивши їхній розум злостивістю. Так тролі навчилися,
