Володар Перстенів - Джон Рональд Руел Толкін
Коли минула майже тисяча років і перша тінь упала на Великий Зелений Ліс, у Середзем’ї з’явились істарі, або чарівники. Пізніше розповідали, що вони прийшли з Далекого Заходу та були гінцями, котрих послали, щоби вони протистояли Сауронові та об’єднали всіх тих, хто мав волю чинити йому опір; але їм було заборонено боротися з його силою чи намагатися запанувати над ельфами або людьми з допомогою сили чи страху.
Отже, чарівники прийшли в подобі людей, хоча вони ніколи не були молоді, а старіли дуже повільно; і сила їхніх розуму та рук була велика. Справжні свої імена вони мало кому повідомляли, а називалися прізвиськами, які їм давали. Двох найвищих серед них (загалом їх, кажуть, було п’ятеро) елдари називали Ґуруніром, «Людиною Вмінь», і Мітрандіром, «Сірим Мандрівником», але люди на Півночі називали їх відповідно Саруманом і Ґандалфом. Ґурунір часто подорожував на Схід, але, врешті-решт, оселився в Ізенґарді. Мітрандір був близьким другом елдарів і, подорожуючи переважно на Заході, ніде не затримувався надовго.
Упродовж усієї Третьої Епохи про те, де знаходяться Три Перстені, знали тільки ті, хто володів ними. Згодом з’ясувалося, що спершу Персні зберігались у трьох найшляхетніших елдарів: Ґіл-ґалада, Ґаладріель і Кірдана. Перед смертю Ґіл-ґалад віддав свій перстень Елрондові, а Кірдан пізніше передав свій Мітрандірові. Бо Кірдан бачив далі та глибше, ніж будь-хто інший у Середзем’ї, і саме він зустрічав Мітрандіра в Сірих Гаванях, знаючи, звідки той прибув і куди повернеться.
— Візьми цей перстень, Майстре, — сказав Кірдан, — бо праця твоя буде важка; та він підтримає тебе в тій важкій справі, яку ти обрав для себе. Це — Перстень Вогню, з його допомогою ти зможеш запалювати серця у світі, який стає дедалі холоднішим. Що ж до мене, то серце моє з Морем, і я залишуся на сірому узбережжі, поки не відпливе останній корабель. Я буду чекати на тебе.
Рік
2 — Ісілдур садить пагінець Білого Дерева в Мінас-Анорі. Він передає Південне Королівство Менедділові. Поразка на Ірисових Полях; Ісілдура і трьох його старших синів убито.
3 — Охтар приносить уламки Нарсіла до Імладрісу.
10 — Валанділ стає королем Арнору.
109 — Елронд одружується з Келебрайн, донькою Келеборна.
130 — Народження Елладана й Елрогіра, синів Елронда.
241 — Народження Арвен Ундоміель.
420 — Король Остогер відбудовує Мінас-Анор.
490 — Перший напад східнян.
500 — Ромендасіл І перемагає східнян.
541 — Ромендасіл гине у бою.
830 — Фаластор започатковує династію королів-мореплавців Ґондору.
861 — Смерть Еарендура та розподіл Арнору.
933 — Король Еарніл І захоплює Умбар, який стає фортецею Ґондору.
936 — Еарніл тоне в морі.
1015 — Короля Кір’янділа вбивають при облозі Умбару.
1050 — Г’ярмендасіл завойовує Гарад. Ґондор досягає вершини могутності. Приблизно в цей час тінь лягає на Зелений Ліс і люди починають називати його Морок-лісом. Уперше в літописі згадують про періаннатів у зв’язку з приходом до Еріадору шерстоногів.
бл. 1100 — Мудрі (істарі та ватажки Елдарів) з’ясовують, що зла сила зміцніла в Дол-Ґулдурі. Думають, що то один із Назґулів.
1149 — Початок правління Атанатора Алкаріна.
бл. 1150 — Блідошкіри прибувають до Еріадору. Вперти переходять через Перевал Багряний Ріг і добираються до Клину, або Сірого Краю.
бл. 1300 — Знову починають плодитися злі потвори. В Імлистих Горах збільшується кількість орків, котрі нападають на гномів. Знову з’являються Назґули. Їхній ватажок прибуває на північ, до Анґмару. Періаннати переселяються далі на захід; багато з них осідає у Брі.
1356 — Короля Арґелеба І вбивають у битві з Рудауром. Приблизно в цей час вперти покидають Клин, частина їх повертається до Дикого Краю.
1409 — Король-Чаклун із Анґмару нападає на Арнор. Король Арвалеґ І убитий. Оборона Форноста і Тирн-Ґортада. Зруйнування Вежі Амон-Сулу.
1432 — Смерть Валакара, короля Ґондору, та початок громадянської війни й сімейних чвар.
1437 — Спалення Осґіліата і втрата палантира. Елдакар утікає до Рованіону; його сина Орненділа вбивають.
1447 — Елдакар повертається та проганяє самозванця Кастамира. Битва біля Переправи Еруї. Облога Пеларґіра.
1448 — Повстанці рятуються і захоплюють Умбар.
1540 — Короля Алдамира вбивають у війні з Гарадом і корсарами Умбару.
1551 — Г’ярмендасіл ІІ перемагає гарадців.
1601 — Багато періаннатів залишають Брі й одержують від Аргелеба ІІ землю за Барандуїном.
бл. 1630 — До періаннатів приєднуються вперти, котрі прибувають із Сірого Краю.
1634 — Корсари руйнують Пеларґір і вбивають короля Мінарділа.
1636 — Велика Моровиця спустошує Ґондор. Смерть короля Телемнара та його дітей. Біле Дерево в Мінас-Анорі всихає. Моровиця шириться на північ і на захід, і багато частин Еріадору порожніє. Періаннати за Барандуїном виживають, однак зазнають великих втрат.
1640 — Король Тарондор переносить Королівський Дім до Мінас-Анора та висаджує пагінець Білого Дерева. Осґіліат занепадає і перетворюється на руїни. Мордор залишається без охорони.
1810 — Король Телумехтар Умбардасіл відвойовує Умбар і виганяє корсарів.
1851 — Початок набігів візників на Ґондор.
1856 — Ґондор втрачає східні території, а Нармасіл II гине у битві.
1899 — Король Калімехтар перемагає візників при Даґорладі.
1900 — Калімехтар будує Білу Вежу в Мінас-Анорі.
1940 — Ґондор і Арнор відновлюють зв’язки й укладають союз. Арведуї бере собі за дружину Фіріель, доньку Ондогера Ґондорського.
1944 — Ондогер гине у битві. Еарніл бере гору над ворогом у Південному Ітілієні. Тоді ж він перемагає у Битві Табору та виганяє візників у Мертві Болота. Арведуї вимагає корону Ґондору.
1945 — Еарніл ІІ отримує корону.
1974 — Кінець Північного Королівства. Король-Чаклун нападає на Артедайн і захоплює Форност.
1975 — Арведуї тоне в затоці Форохель. Палантири Аннумінаса й Амон-Сула втрачені. Еарнур приводить флоту Ліндон. У Битві Форноста Король-Чаклун переможений, і його переслідують до Еттенського Нагір’я. Він зникає з Півночі.
1976 — Аранарт отримує титул ватажка дунаданів. Регалії Арнору віддано на збереження Елрондові.
1977 — Фрумґар веде народ Еотеоду на Північ.
1979 — Букка з Прилук стає першим таном Ширу.
1980 — Король-Чаклун прибуває до Мордору
