Легковажна наречена - Аліна Амор

Ось щодо репутації більш ніж впевнена! Одну таку дівчину бачила нещодавно вночі у коридорі на третьому поверсі, і навіть сам процес спокушання…

- А позавчора він запропонував мені втекти з ним. Мене це дуже обурило... - тут я замовлкла бо почервоніла до коріння волосся, згадуючи, як пристрасно я “обурювалася” в його обіймах того сумнозвісного вечора.

Але дядько зрозумів мій рум'янець по-своєму і кивнув, підтримуючи мене щоб я продовжувала розповідь. І справді, як на таку пропозицію чесній дівчині не образитись?

- І я вирішила поставити Крістіана на місце. Вчора вночі створила фантом та відправила його замість себе. Я планувала зникнути перед самим вівтарем та провчити його! Мені хотілося показати Крістіану, що так не гоже поводитись з дівчатами!

Так, я просто геніальний педагог!

А що було робити? Доводиться брати все у свої тендітні жіночі руки і карати нечестивців, що спокушають чесних дів пачками!

А що я? Тільки з монастиря, життя ще не бачила…

Дядько і Райан слухали не перебиваючи, з однаковим спантеличеним виразом на обличчях, вони все ніяк не могли збагнути мотиви моїх дій. Та й я не змогла б, що там! Але ближче до кінця цієї неймовірної історії на їхніх лицях відобразилось щось на кшталт: «Бідна наївна дурненька дівчинка… Ну що взяти з дитини?».

Хай буде так… Дурна той й дурна. Яке-не-яке, але прикриття. Та я й і сама після всіх своїх останніх вчинків засумнівалася в своїй розумності...

Закінчивши розповідь, я скромно опустила очі долу, чекаючи на вирок.

Тут Райан як справжній працівник служби безпеки помітив прогалини в цьому геніальному плані:

- Але він міг, скажімо, спробувати взяти тебе за руку, і одразу зрозумів би, що це фантом.

Я підняла на нього погляд і погодилася:

- Так, це було відверто слабке місце у моєму задумі, - тут я знову почервоніла наче варений рак, так мені стало соромно, і тим не менше впевнено збрехала, - Але ми не наскільки близькі щоб торкатись один одного…

І Райан кивнув, радо проковтнувши мою версію.

Дивно, але зараз енергетика герцога відчувалася зовсім інакше. Не було тієї напруженості, негативних емоцій, які минулого разу здавалося так і вилися навколо нього.

Я чітко відчувала інтерес до себе та часом здивування. Його лице розгладилося, розслабилося, і набуло більш доброзичливого вигляду.

Ми уважно подивилися один одному в очі, намагаючись розкусити, зрозуміти, що відбувається у голові співрозмовника. Він з лінивою і трохи насмішкуватою усмішкою, а мені сподіваюся вдалося зобразити безневинний вираз обличчя. Чи вдалося його переконати у своїй правдивості?

Далі м'яко заговорив дядько:

- Евелін, тобі слід було розповісти про все мені…

Я подивилася на нього, намагаючись вкласти у свій погляд щире каяття і жалібно вимовила:

- Вибачте, Філіпе. Я не хотіла вас турбувати.

Ну правда, хто буде ділитись своїми амурними справами з дядьком?

На жаль, сльозу не змогла видавити, над акторськими навичками мені ще працювати та працювати.

Але Філіп повівся і з небаченим мною раніше душевним теплом у добрих очах промовив:

- Мій обов'язок – дбати про тебе. Знай, ти завжди можеш звернутися до мене, і я тобі допоможу.

Я вдячно посміхнулася графу і вже наступної миті мені стало соромно за всю ту брехню, що я тут навішала йому на вуха.

А Філіп уже набагато різкіше викарбував:

- Крістіана буде звільнено. Він не виправдав мою довіру.

Дядько тяжко зітхнув і задумливо глянув у вікно.

Мабуть жалкуючи що у нього не простий і зрозумілий племінник, а племінниця, з усіма своїми дівчачими дурницями в легковажній голові.

Тут в розмову знову вклинився Райан:

- Евелін, у мене ще одне питання до тебе: чи було у цій втечі чи у спілкуванні з Крістіаном щось дивне, незрозуміле, те, що викликало підозри?

Я здивувалася:

- Ні. А повинно було?

Райан мовчав кілька хвилин, вирішуючи говорити мені чи ні, і все ж таки сказав:

- У нас є підстави побоюватися, що злочинці, які вчинили замах на тебе, можуть повторити напад…

Я приголомшено вигукнула:

- Ви думаєте, Крістіан хотів мене вбити?

Райан відвів очі, ніби приховуючи щось:

- Схоже що ні. Вчора біля храму, окрім вас із Крістіаном та жреця, що знаходився всередині, більше нікого не було. Але це можуть зробити інші люди. Тому тобі треба бути обережною і більше нічого не робити без згоди Філіпа чи моєї згоди. Гаразд, Евелін? - він говорив повільно ніби з нетямущим дитям.

- Так, звичайно, - покірно погодилась я, граючи свою роль до кінця.

- І ось ще, ти поки не будеш наносити візити і відвідувати більшість балів. Тільки найзначніші, щоб не викликати пересуду чи зайвих підозр. За тобою там приглядатимуть два агенти під прикриттям. Говорю це тільки тому, щоб ти не злякалася, помітивши, що за тобою стежать. Ми вже домовились з Філіпом, це для твоєї безпеки. Крім того, це таємниця слідства, і я маю надію, ти розумієш, що про це нікому не можна розповідати?