Легковажна наречена - Аліна Амор

Вчитель танців, месьє Гастон Шерро, виявився високим, худорлявим і вкрай емоційним чоловіком, з тонким світлим волоссям, затягнутим у хвіст і з по-дівочому витонченими кистями рук. Я оцінила їхню красу, оскільки Гастон володів жестикуляцією не гірше, ніж танцювальними па. Його охопили жах та паніка, коли він дізнався, що у монастирі не вчать танців.

Підносячи руки до неба, вчитель заголосив:

- Як? Скажіть мені, як у наш час можна не вміти танцювати? І куди котиться цей світ?

Я тільки знизила плечами.

- Чому вас там взагалі вчили? – пихато запитав він, задерши догори свій довгий ніс.

- Молитися та вишивати, - тихо відповіла я, передчуваючи новий прилив нестримних емоцій.

Вчитель застогнав і заплющив очі, це було вище його сил і розуміння. Витримавши театральну паузу і переконавшись що ми з Корделією уважно дивимся на нього, він продовжив пристрасну тираду:

- І від бідного Гастона очікують, що він за тиждень зробить із черниці танцівницю? Краще, мадемуазель, вам одразу повернутися в обитель, я хоч і геніальний, але не чудотворець! Цей сезон буде вашим провалом, запам’ятайте мої слова! І у всьому звинуватить нещасного Шерро! - і він у відчаї заломив руки.

Я намагалась його заспокоїти:

- Давайте все ж спробуємо. Можливо, я не така вже й безнадійна.

Але Гастон не піддавався моїм умовлянням, був непохитний як скала, просив нюхальні солі і страждав, страждав…

Корделія мені зовсім не допомагала, навпаки, глузливо дивилася на цю виставу стоячи осторонь і щиро насолоджувалась тим, що відбувається. Її веселили страждання невтішного вчителя і мої спроби привести його до тями.

Через якийсь час Гастон зрозумів, що публіка порядком втомилася від його спектаклю, взяв себе в руки і заявив, що зробить усе можливе, бо він професіонал і не може кинути дебютантку перед першим балом.

Подивившись на місцеві танцюльки, я зрозуміла, що нічого складного тут немає. Після трьох років навчання бальних танців, та двох контемпу, це було простіше простого. Тим більше, що в танці веде чоловік, що суттєво полегшувало задачу.

Месьє Шерро, побачивши мої успіхи, підбадьорився і приписав їх своєму педагогічному та танцювальному таланту. Після цього розпочалася наполеглива робота. Займалися ми по кілька годин на день аж до балу.

Особливу увагу приділяли першому танцю, оскільки його танцюють із нареченим, якщо такий є звичайно. Оскільки в мене він був, хотілося не схибити, тому я працювала не покладаючи рук і ніг.

Крім цього, в мене з’явився ще один новий обов'язок. Хоча я не наносила візити знайомим, але мала бути присутньою, коли гості приїжджали до нас.

Спочатку я тільки мило усміхалася, кивала та підтакувала. Але швидко увійшла у смак, і згодом навіть навчилася блискуче і на гідному рівні вести розмови про погоду. Потім до них додалися бесіди про декоративних собачок, які якраз увійшли в моду у вищому світі.

Після чого здобула репутацію приємної співрозмовниці.

Це було не складно хоч і нестерпно нудно.

Заняття та нові обов'язки відволікли мене від тієї плутанини, що коїлася в душі. А там вирував коктейль із суперечливих почуттів: образи, розчарування, гніву, втрачених ілюзій і… розуміння, що все на краще. Вузлик, який незримо прив'язував до цього світу, розв'язався, і мене тут більше нічого не тримало.

Крістіан був єдиною людиною у цьому домі, якого я вважала своїм другом. Інші були байдужими як Філіпп та Амалія або налаштованими вороже як Корделія.

Чесно кажучи, я вже й сама не розуміла, що почуваю до колишнього коханого. Все змішалося. Коли я зрозуміла який він насправді – чари розвіялись. Закоханість виявилась витканою із рожевих ілюзій і відірваних від реальності фантазій.

Він виявився ніби пагорбком на болоті, на який я хотіла опертися, стати на твердий камінь в навколишній трясовині, але помилилася та провалилася по коліно в багнюку, що засмоктує. І замість того, щоб спокійно вибратися, піддалася емоціям та загрузла ще глибше.

Ця закоханість здавалася такою дитячою та дурною. Та хіба кохання може бути розумним?

Ми справді слабкі, дурні та вразливі, коли потрапляємо до влади почуттів. І є своє задоволення в тому, щоб залишатися байдужою, коли твій розум тверезий, а серце вкрите льодом.

Ось ким мені потрібно стати – холодною та безпристастною крижаною принцесою, зразком справжньої аристократки! Так жити стане набагато простіше.

Минув час мрій - настав час повернутися в реальність.

_________________

Пісня до цієї глави: Madonna - Frozen