Примхлива мрія - Agrafena

Збожеволіти, який дивний тип. Його, напевно, вразив неперевершений аромат Шанель номер п'ять, який я нанесла на декольте? Чи що він там відчув? Але нахабний внутрішній голос підказував, що його цікавить зовсім інший запах – мій особистий.

Поглянувши на свою зовнішність у великому дзеркалі, що займає всю стіну поруч із блискучими умивальниками, я зрозуміла, що не все так погано, як здавалося спочатку. Трохи почервонілі очі, але навіть туш не розтеклася і не змастилася. Max Factor – це справжня знахідка! Особливо для чутливих панночок. До цих пір не думала, що сама до них належу. 

Але все, досить! Ще не вистачало ридати через чергову витівку Вероніки, чи як її там – Веріде?

Трохи освіжила щоки холодною водою і злегка поправила зачіску, на щастя, хустинка і маленький гребінець виявилися в кишені піджака. Дякую Ксюші – вона навчила, що ці два предмети завжди мають бути під рукою. Адже ніколи не знаєш, яка ситуація може виникнути!

Поки я приводила себе до ладу, знову подумала про Оксану. Вона дійсно чудова жінка. Але, на жаль, її особисте життя не склалося. Її чоловік помер багато років тому, і дитину вона виховала сама. Але її доброти вистачило навіть на мене. Чому вона не вийшла заміж? Я якось запитала. Вона лише пожартувала у відповідь. 

Сказала, що їй і так вистачає турбот. Зі мною. 

Світлана, дочка Ксюші, кілька років тому вийшла заміж за професійного футболіста і часто їздить з ним по всіх турнірах. 

Очевидно, що кочовий спосіб життя не сприяє стабільності та зростанню сім’ї. Отже, на появу онуків Ксюша навіть не сподівається. 

Гаразд, щось я відволіклася. Настав час знову приєднатися до суспільства, яке я покинула, а простіше – для того, щоб повернутися на своє місце. Тож, до бою! 

На жаль, план не вдався. Не встигла я визирнути за двері, як відразу помітила в кінці коридору темноволосого здорованя, якого ледве з ніг не збила. Швидко відступила і тихенько зачинила двері. 

Хоча високий красивий чоловік не дивився в мій бік, у мене було неясне відчуття, що він тут отирається по мою душу.

Тому я дочекалася, поки через десять хвилин до моєї компанії приєдналися дві веселі й трохи п'яні дівулі, від яких пахло алкоголем і парфумами, ніби вони в них купалися. Саме в їхній життєрадісній компанії я покинула свій тимчасовий притулок.

Коли наша товариська група проходила повз мачо, що недбало сперся на стіну, я краєм ока помітила, як він знову принюхується. Проте вираз його обличчя враз став невдоволеним, і він якось по котячому пирхнув. 

Так, букет ще той! Ну а що ти хотів, чоловіче, поєднання алкоголю і сильних, важких парфумів, може теж збити з ніг. 

Тож нічого було до мене принюхуватися, тут тобі не ромашка.

Незначний інцидент трохи відвернув увагу від більш значущих проблем. І, прощаючись посеред залу з дамами, які ледь не співали пісні щастя, я помахала їм рукою, а вони відповіли повітряними поцілунками. 

Настрій трохи покращився, і я весело попрямувала до столу, за яким сиділа моя сім'я – матуся і чоловік. 

Здавалося, вони вже вирішили всі свої нагальні проблеми, бо обоє здивовано дивилися на мене. 

Я спокійно вмостилася на стільці, не чекаючи, що Павло відсуне його, хоча той як джентльмен підвівся зі свого місця, збираючись підійти та допомогти. Я тільки недбало махнула рукою. 

Аполлінарій спохмурнів й вигнув брову. Що таке? Вам теж не подобається мій алкогольно-парфумерний аромат? А мені байдуже!

Вікторія, як я її собі уявляю.