Сказання Земномор'я - Урсула К. Ле Гуїн
Багато хто прагнув тоді зайняти трон Махаріона, та тільки ніхто не міг на ньому втриматися, і нескінченні сварки і суперечки претендентів зруйнували всякі поняття про вірність і честь. Від колишнього благополуччя і настільки ж процвітаючої торгівлі не залишилося і сліду; поняття „справедливість“ було забуте; світом стали правити багатії, які жадали тільки наживи. Оголосити себе лордом, правителем міг будь-хто — і представник благородного сімейства, і купець, і пірат, — лиш би у нього були гроші, щоб найняти воїнів і чарівників, готових йому служити. Такі „правителі“ без кінця пред'являли свої права на острови і міста, воювали між собою, а жителів захоплених земель перетворювали на рабів. По суті справи, їх найманці теж були рабами, життя і безпека яких цілком і повністю залежали від господаря. Суперники між собою, правителі прагнули тільки до власного збагачення — захоплення земель і знищення противника. А жителям островів крім усього іншого постійно загрожували морські пірати, які здійснювали нальоти на всі порти Земномор'я, а також великі і маленькі загони сухопутних бандитів, які не визнавали ніяких законів — жалюгідні людці, яких нужда і голод змусили стати на шлях грабунків і злочинів».
«Книга Темного Часу» була написана в кінці того періоду, про який вона оповідає, і являє собою компіляцію з вельми суперечливих, а то і прямо конфліктуючих одне з одним джерел: різних легенд і переказів, фрагментів життєписів і перекручених казок історичних трактатів. Однак це найкраще письмове свідчення того, що пережили мешканці Земномор'я в Темні Часи. Жадаючі слави а не дотримання історичної правди в літописах, войовничі «правителі» спалювали ті книги, в яких бідний і не володіючий ні знатністю ні владою герой виявлявся здатний знайти реальну могутність тільки завдяки власним чеснотам.
Але якщо в руки таких «правителів» потрапляли книги з бібліотеки якогось чарівника, мудрі старовинні книги, то з такими книгами обходилися дуже обережно; зазвичай їх ховали куди-небудь подалі і замикали на ключ, щоб не завдати їм шкоди. А дехто з правителів-піратів просто віддавав старовинні книги чарівникові з власної свити і надавав тому право поступати з ними на власний розсуд. На полях цих книг, повних заклинань і списків справжніх імен, а також на останніх порожніх аркушах чарівник або його учень записували часом відомості про чуму, голод або нальоти піратів, або про чергову зміну «правителів»; там же вони записували і ті заклинання, які їм вдалося скласти під час подібних подій, а також короткі повідомлення про те, наскільки ці заклинання виявилися успішними. Такі уривчасті записи дуже важливі, вони ніби відкривають завісу часу над тим чи іншим конкретним моментом або подією, навіть якщо все інше як і раніше криється в імлі. Ці нотатки схожі на мелькаючий десь далеко в морі освітлений корабель, ледь видимий в ночі крізь завісу дощу.
Ну і, звичайно, є ще старовинні пісні, ле і балади; найкраще вони збереглися на невеликих островах, а також в тихих і малонаселених гірських районах Хавнора. З них теж багато чого можна дізнатися про цей похмурий період.
Порт Хавнор тоді — це столиця не тільки острова, а й усього Земномор'я, його серце. Білі вежі цього чудового міста високо здіймаються над водами гавані; і на найвищій вежі укріплений меч Еррет-Акбе, в клинку якого відображаються як перший промінь сходу, так і останній промінь заходу. Великий Порт являє собою осередок всього торгового і ділового життя Архіпелагу, тут сходяться всі морські шляхи, тут також розташовані численні центри знань і умінь жителів Земномор'я — величезне багатство, здобуте аж ніяк не на війні і яке ніколи не зберігалося під замком. Тут знаходиться і королівський трон, на якому нарешті сидить справжній король Земномор'я, що по праву зайняв цей трон після возз'єднання Кільця Миру і в знак цього возз'єднання. І ще в цьому місті зовсім недавно жителі островів розмовляли з драконами, що теж, безумовно, є знаком змін.
Хавнором називається також і найбільший острів Земномор'я. Це воістину Великий острів; великі і багаті його землі. Але треба сказати, що у внутрішніх селищах країни, далеких від моря і нових віянь, де мирні хлібороби обробляють свої поля на схилах величної гори Онн, ніщо і ніколи не змінюється надто швидко. Там дбайливо зберігають будь-яку пісню, якщо вона гідна того, щоб її співати, так що навіть найстаріші з цих пісень, цілком ймовірно, будуть заспівані ще не раз. Там люди похилого віку в таверні говорять про Морреда так, немов добре знали його в роки своєї власної молодості; і вони, схоже, впевнені, що і самі тоді були справжніми героями. Там юні дівчата по дорозі на пасовище розповідають історії про жінок з острова, який називаються Рок; ці історії давним-давно забуті всюди, навіть на острові Рок, але тут, між тихих, залитих сонцем гірських стежок, їх ще пам'ятають і особливо часто розповідають на кухні біля вогнища, де, як і всюди, жінки люблять посидіти і поговорити за рукоділлям.
Коли Земномор'ям ще правили справжні королі, маги і чарівники часто збиралися в палаці Хавнор на Раду, щоб спільно з правителем країни прийняти те чи інше рішення, об'єднуючи всі свої мистецтва і вміння в ім'я досягнення тієї мети, яку вони вважали гідною. Але в Темні Часи чарівники стали торгувати своїм мистецтвом і продавати свої знання і вміння тому, у кого товстіший гаманець і більша влада, а свою магію частенько використовували в боях один з одним. Вони влаштовували справжні і дуже жорстокі поєдинки, які вели як за допомогою зброї, так і за допомогою чаклунства, абсолютно не піклуючись про те, яке зло цим приносять усім оточуючим. Втім, «не піклуючись» — це ще м'яко сказано. Чума і інші страшні епідемії, голодні роки і зниклі під землю джерела води, страшні посухи, коли за літо не випадає ні краплі дощу, і болісний холод, коли здається, що літо взагалі ніколи не настане, народження хворих і потворних дитинчат у худоби — овець, корів і коней — і народження хворих і потворних дітей у жителів островів — ось до чого призводила «безтурботність» чарівників, і люди дуже часто стали пов'язувати всі свої нещастя з діяльністю саме таких людей, звинувачуючи у всіх напастях звичайних сільських чаклунів і відьом.
Зрештою в підсумку чаклунством стало просто небезпечно займатися, особливо якщо не маєш могутнього покровителя. Але навіть якщо такий покровитель у чарівника і був, під час поєдинку, зіткнувшись з більш сильним противником, він міг сильно постраждати, позбутися чарівної сили або
