Танок драконів - Джордж Мартін

— Барсену дуже люблять,— сказав Гіздар, коли бійцівське кубло переповнив галас.— Хоробрішої жінки я в житті не бачив.

— Що це за хоробрість — битися з дівками,— мовив Дужий Бельвас.— Справжня хоробрість — битися з Дужим Бельвасом.

— Сьогодні вона б’ється з вепром,— сказав Гіздар.

«Ага,— подумала Дані,— бо вам не вдалося ні за які гроші знайти жінку, яка згодилася б вийти проти неї на пісок».

Вепр був величезний, з іклами завдовжки з лікоть і маленькими лютими очицями. Цікаво, подумалося Дані, а той вепр, який убив Роберта Баратеона, мав такий самий лютий вигляд? «Жахлива смерть від жахливого створіння». На мить їй мало не стало шкода Узурпатора.

— Барсена дуже метка,— сказав Резнак.— Вона кружлятиме навколо вепра, ваша препишносте, а коли той пробігатиме повз, лишатиме на ньому порізи. Перш ніж упасти, вепр уже спливатиме кров’ю, ось побачите.

Почалося саме так, як він і казав. Вепр кинувся вперед, Барсена, крутнувшись, ухилилася, її ніж сріблясто зблиснув на сонці.

— Їй би списа,— сказав сер Баристан, коли Барсена перестрибнула через вепра, ухиляючись від його другої атаки.— Бо так з вепром не воюють.

Говорив він як старий набридливий дідусь — як його завжди називав Дааріо.

Ніж у Барсени був уже весь у крові, але вепр незабаром зупинився. «А він розумніший, ніж бугай,— збагнула Дані.— Він більше не нападатиме». Барсена теж це зрозуміла. З криком вона почала підкрадатися до вепра, перекладаючи ножа з руки в руку. Коли звір позадкував, Барсена, вилаявшись, різонула його по писку, намагаючись спровокувати... і їй це вдалося. Цього разу Барсена запізнилася відстрибнути буквально на секунду, і вепр розпанахав іклом їй ліву ногу від коліна до паху.

З тридцяти тисяч горлянок вихопився стогін. Стискаючи поранену ногу, Барсена, впустивши ножа, пострибала геть, та не встигла вона відійти і на два фути, як вепр знову напав. Дані відвернулася.

— Ну як, це можна вважати хоробрістю? — запитала вона у Дужого Бельваса, коли над ямою зірвався вереск.

— Битися з кабаном — хоробрість, але так голосно кричати — не хоробрість. У Дужого Бельваса аж вуха заболіли. І живіт у Дужого Бельваса теж розболівся,— потер євнух своє величезне черево, помережане старими близнами.

Вепр, запхавши рило Барсені в живіт, почав витягати звідти бельбухи. Королева не могла витримати цього смороду. Спека, мухи, крики натовпу... «Мені нема чим дихати». Вона зірвала чадру, і та полетіла з вітром. Дані зняла і токар також. Поки вона розмотувала шовк, перли тихенько брязкотіли.

— Халесі,— запитала Іррі,— що ви робите?

— Скидаю довгі вуха.

На пісок вибігла дюжина чоловіків зі списами, щоб забрати вепра від тіла й загнати назад у загороду. З ними був і розпорядник з довгим колючим батогом у руці. Коли розпорядник ляснув тим батогом, королева підвелася.

— Пане Баристане, проведете мене назад у мій садок?

Гіздар нічого не розумів.

— Це ще не кінець. Ще буде фарс — шість старих жіночок, а потім знову двобої. Белакво і Гогор!

— Переможе Белакво,— заявила Іррі.— Всі це знають.

— Ніхто цього не знає,— заперечила Джикі.— Белакво загине.

— Загине або один, або другий,— сказала Дані.— А той, хто виживе, загине в інший день. Це була помилка.

— Дужий Бельвас переїв сарани,— сказав Бельвас, на широкому смаглявому обличчі якого з’явився такий вираз, наче його от-от знудить.— Дужому Бельвасові треба молока.

Гіздар не звернув уваги на євнуха.

— Ваша препишносте, народ Міріна зібрався відсвяткувати наш союз. Ви чули, як люди вас вітали. Не відкидайте їхню любов.

— Вони вітали мої довгі вуха, а не мене. Забери мене подалі від цієї різанини, чоловіче.

Дані не могла вже чути ні рохкання вепра, ні криків списників, ні виляску батога розпорядника.

— Ні, люба леді. Побудь ще трішки. Подивися ще фарс і один поєдинок. Можеш заплющити очі, ніхто не помітить. Усі дивитимуться на Белакво й Гогора. Зараз не час для...

На його обличчя набігла якась тінь.

Раптом галас затих. Замовкло десять тисяч голосів. Усі очі втупилися в небо. Щік Дані торкнувся теплий вітер, а крізь калатання серця почувся шелест крил. Двоє списників кинулися тікати. Розпорядник застиг на місці. Вепр продовжив тельбушити Барсену. Дужий Бельвас, застогнавши, з’їхав зі свого місця і впав навколішки.

А вгорі розвертався дракон, темніючи на тлі сонця. Луска у нього була чорна, а очі, роги та гребінь на спині — червоні. І так найбільший з-поміж трьох драконів, на волі Дрогон ще підріс. Крила, чорні як гагат, розкинулися на двадцять футів. Пролітаючи над піском, він ляснув ними один раз, але той звук був наче гуркіт грому. Вепр, рохкаючи, підняв голову... і його поглинуло полум’я, чорний вогонь з червоним блиском. Дані, яка сиділа за тридцять футів звідти, відчула хвилю жару. Передсмертні крики тварини нагадували людський вереск. Дрогон, приземлившись на тушу, уп’яв у димне м’ясо кігті. І почав їсти, не розрізняючи, де вепр, а де Барсена.

— О боги,— застогнав Резнак,— він її жере!

Сенешаль затулив рота руками. Дужий Бельвас гучно ригав. На довге бліде обличчя Гіздара набіг дивний вираз — страх упереміш із жагою і захватом. Гіздар облизав губи. Дані бачила, як Пали біжать нагору, вчепившись у свої токари, і, поспішаючи втекти, перечіпаються через торочки. За ними кинулися й інші. Люди бігли, відштовхуючи одне одного. Але ще більше людей застигло на своїх місцях.

Один чоловік вирішив стати героєм.

Це був один зі списників, яких послали загнати вепра назад у загороду. Він чи то п’яний був, чи то здурів. А може, він закохався у Барсену Чорнокосу здалеку або ж чув плітки про дівчинку Газею. А може, він був простим чоловіком, якому хотілося, щоб співці складали про нього пісні. Він кинувся вперед зі списом у руці. З-під його ніг порснув червоний пісок, а на лавках зірвалися крики. Дрогон підняв голову, з його зубів скрапувала кров. Стрибнувши йому на спину, герой загнав залізний гостряк списа в основу довгої лускатої шиї дракона.

Дані та Дрогон вереснули водночас.

Герой навалився на спис усією вагою, щоб загнати гостряк глибше. Дрогон, засичавши від болю, вигнув спину, заметляв хвостом. Дані дивилася, як він закинув голову на довгій шиї, як розпустив крила. Драконоборець не втримався на ногах і покотився на пісок. Він саме намагався знову підвестися, коли