Устина - азовська відьма - Таня Мальована

—Дякую, а як ти здогадався? — вказала очима на пляшку, запитала я.

—Нема за що. А це ж проста логіка ти водяна відьма, тобі без води зовсім нікуди виходити не можна. А тим паче зараз коли починається спека, — навчальним тоном відповів він.

За цю інтонацію захотілося показати йому язика, я сама це знаю, але я поспішала.

— Ще раз дякую, — я знов зробила ковток води.

Перевертень просто посміхнувся і вирячився у вікно.

Так ми і їхали спостерігаючи як дерева і кущі змінюється на будинки, а потім й на багатоповерхівки. Ось вже й активне міське життя.

Вийшовши на зупинці ми одразу опинилися в щільному людському русі. Навпроти нас розкинувся центральний ринок де кипіло своє життя.

— Ну що ж, велком у місто! — радісно привітала я перевертня, що здивовано озирався навколо.