Від долі не втечеш - Аріна Спел

-Ти нестерпний. Тиран. - стою, обперши руки в боки, буравлячи його злим поглядом. Нехай зрозуміє мою лють. І що мені не до жартів. - Ти ж обіцяв, клявся, що не заборонятимеш мені працювати.

-Але ж не на девʼятому місяці вагітності, Іріс.- відповідаю, якось так приречено. - В тебе ж ноги опухли, живіт випирає так, що тебе ледь видно за ним. Містер Картер інфаркт вхопить, якщо в тебе почнуться пологи на робочому місці.

-Я правильно почула? Ти вважаєш мене товстою, незграбною, негарною? - в куточках очей починають збиратися сльози.

Я нічого не можу вдіяти з собою. Мій настрій скаче то вгору , то вниз, змінюється кожні десять хвилин. Сама розумію, як стервозно поводжуся в цей момент, але вдіяти нічого не можу. Кажуть, буде дівчинка. 
-Ти дуже гарна і бажана. Я лише турбуюся про твоє здоров’я. 
-Угу.- схлипую.- Ось така от незграбна і бажана? Велика, мов повітряна кулька. 
-Дуже сексуальна повітряна кулька.- шепоче мені на вухо, обіймаючи. І коли встиг підкрастися. -Памʼятаєш, як вчора вночі ти згадала, що бачила в місті дуже смачні тістечка, але не купила, бо тоді вони були просто тістечками, а зараз стали життєво необхідними тістечками, без яких ти точно помреш? 
-Так.- мугикаю, знаючи куди він веде.

-І як я шукав опівночі бідного власника, в якого ледь напад не стався, коли побачив на порозі самого принца?

-Так.

-А перед тим, це була полуниця, а ще раніше банка огірків, і не будь яких, а точнісенько таких як ти бачила.

-Так.

-От щоб мати снагу, робити таке й надалі, мені треба бути спокійним і не хвилюватися за свою працьовиту дружину.

-Це шантаж . Ти шантажист!!!!

-На війні всі засоби підходять. - мурликає мені в шию.

-То ми воюємо? 
-Час від часу, але укладення перемирʼя я люблю найбільше. 
От спокусник. І що йому на це відповідати?

Ми й справді одружилися наступного дня. Я переїхала до палацу, в його крило, вірніше наше. Ніяких окремих кімнат чи суміжних покоїв. 
Зараз, коли минуло вже два роки, стоячи біля вікна, відчуваючи, як його долоня гладить мій величезний живіт, я щаслива. Закохана. Підкорена. 
Від долі не втечеш. Не варто й намагатися. 
 

Кіран

Пологи були важкі. Хоч лікар і каже, що все пройшло дуже добре і швидко. Та я знаю , про що кажу. Бо ледь не посивів, чуючи її крики, мечучись по кімнаті в очікуванні. А зараз, тримаючи в руках цей згорток зі щастям, не міг стримати сльози , що котилися по щокам. Дівчинка. Гарна, як мати. Сподіваюся, хоч трохи слухняніша, але це байдуже. Бо нічого прекраснішого в житті я не бачив. 
-Дякую.- звертаюся до Іріс.

-Та нема за що- махає рукою.- Звертайся, якщо що. 
-Обовʼязково. 
-Ні, ні, ні. Це був жарт, бовдуре. Більше ніяких дітей. 
-Так, наступні два роки ніяких дітей. Я кохаю тебе!

-Я кохаю тебе!

Кінець.

———————————————————-

Ось і все. Ця історія вийшла короткою. Сподіваюсь, не нудною. Дякую всім вам за увагу, за витрачений час. Не судіть строго. Ще раз наголошую, це виключно задля моєї розваги . Якщо мені вдалося підняти настрій і вам, то я щаслива. 

Кінець