Знання — сила, або Рятуйте дракона! - Аграфена Осіння

- Слухай, Майко, а чому техномагам так потрібні ці лусочки? Що вони з ними роблять, якщо готові платити такі величезні гроші за них?

- Ну, по-перше, - дівчина задумливо почухала потилицю, - артефактори - це не просто ювеліри, які роблять прикраси з драконячих лусочок. Вони працюють з магією, розумієш? І драконові лусочки - це як... ну, як... - вона замислилася, підбираючи слова, - як батарейки для їхніх магічних штучок.

- Батарейки? - Фіона підняла брову скептично.

- Ну, не зовсім батарейки, скоріше накопичувачі, - Майка усміхнулася, - але взагалі, так. Вони зберігають частку сили дракона, яка потрібна для створення артефактів. Знаєш, ті чарівні речі, що можуть лікувати, захищати, а іноді навіть подовжувати життя.

Фіона недовірливо подивилася на купку блискучих кружечків.

- І скільки ж коштує одна така лусочка? - запитала Фіона.

- Залежить від розміру і кольору. Ех, шкода, я не можу купити у тебе все, - Майка зітхнула, - візьму ось ці дві, - показала на найменші зелені. – Десять тисяч заплачу.

Гостя вражено закліпала очима. Це ж стільки, скільки їй пообіцяв Валентайн за роботу.

- А такі як ці, із золотими вкрапленнями, і золоті, - Майка взяла в руку особливо яскраву лусочку, - можуть досягати ціни в сім-вісім тисяч золотих. А амулети та талісмани з них взагалі мають нечувану ціну.

– То чому ж самі дракони їх не продають? – запитала Фіона з неприхованим подивом.

– А навіщо? Грошей у них і так повно, майже всі вони мільярдери. Та й потім, у них це вважається поганою прикметою. Тому не проговорися там.

– Гаразд, – відповіла Фіона, все ще намагаючись прийти до тями, – А що мені з рештою робити?

– Я все зроблю сама, у мене є надійні зв'язки, – заспокоїла її подруга.

Фіона нарешті зібралася з думками і рішуче сказала:

– Добре, купуй ці дві, – показала на обраний товар, – Тридцять штук своїм перевіреним зв'язкам віддаси на реалізацію, а ось ці п'ять, – блискучі золотом кружечки перекочували до двох зелених, – я тобі дарую.

– Ти серйозно? – Майка була приголомшена. – Але ж це зовсім неможливо!

– Неможливо було б їх здобути без твоїх корисних штучок. Тому, це твоя частина здобичі.

Господиня нервово засовалася на стільці і спробувала щось заперечити, але їй не дали можливості.

– Я вирішила і все! Жодних заперечень не приймається.

Майка засміялася і махнула рукою:

– Як скажеш. Тільки тепер я тебе не просто любитиму, а боготворитиму!

Тепер сміялися вже обидві дівчата.

Майка провела подругу аж за двері. Там вона обернулася до охоронця, і вперше за довгий час в її очах з'явилися не іскорки хуліганства, а іскорки інтересу і, можливо, навіть несподіваної ніжності. 

- Бувай, красунчику, - проворкувала вона, - було приємно побачитися. 

Але "красунчику" зовсім не було приємно стояти цілу годину під дверима. Він ображено подивився на предмет свого обожнювання і, нарешті, ніби прокидаючись від сну, пробурмотів: 

- Мене Філ звати.

Це Майка зранку. ))