Перше Правило Чарівника - Террі Гудкайнд
— Так, пані Денна.
— Дуже добре! — Її усмішка стала ширше. — Ну от бачиш? Ти здібний учень. Тільки пам'ятай: що-небудь приємне про мене. — Вона взяла Річарда за руки, притиснула його долоні до своїх грудей і заглянула йому в очі. — Наскільки мені відомо, більшість чоловіків вважають за краще думати ось про це. — Денна нахилилася ближче. В голосі з'явилися грайливі нотки. — Втім, якщо віддаси перевагу чому небудь іншому — будь ласка, я не проти.
Річард вирішив, що не знаходить в її зовнішності нічого приємного. Хіба тільки волосся. Раптово нахлинула біль. У нього підкосилися коліна. Біль наростала. Річард відчув, що задихається. Йому вже не вистачало повітря. Очі викотилися на орбіт.
— А тепер покажи, як ти засвоїв урок. Ти можеш в будь-який момент позбавитися від болю, але тільки так, як я тобі сказала.
Він подивився на Денну, на її волосся. В очах потемніло. Насилу утримуючи вислизаючу свідомість, Річард подумав про те, яке в неї чудове волосся, яка розкішна, товста коса. Біль вщухла, і Річард повалився на бік, судорожно хапаючи ротом повітря.
— Встань. — Він підкорився, все ще не відновивши дихання. — Молодець! Давно б так. Подбай, щоб надалі це був єдиний спосіб, яким ти позбавляєшся від болю, інакше я так зміню магію, що ти взагалі нічого не зможеш зробити. Зрозумів?
— Так, пані Денна, — задихаючись, пробурмотів він. — Пані Денна, ти сказала, що мене зрадили. Хто це зробив?
— Один з твоїх друзів.
— Ніхто з моїх друзів не зробив би цього, пані Денна.
Вона презирливо глянула на нього.
— Ну, значить, насправді вони тобі не друзі. Вірно?
Річард сковтнув і втупився в підлогу.
— Ні, пані Денна. Але хто це зробив?
Вона знизала плечима.
— Магістр Рал визнав, що це неважливо, і не сказав мені. Для тебе зараз важливо одне: рятувати тебе ніхто не збирається. Тобі ніколи не вирватися на свободу. Чим швидше ти це зрозумієш, тим легше тобі буде потім, під час навчання.
— Навчання? А чого мене навчатимуть, пані Денна?
Вона знову посміхнулася.
— Ти повинен пізнати сенс болю. Зрозуміти, що твоє життя більше не належить тобі. Воно належить мені, і я можу зробити з тобою все, що побажаю. Все що завгодно. Я можу завдавати тобі болю, коли хочу і скільки хочу, і ніхто, крім мене, тобі не допоможе. Я збираюся навчити тебе тому, що за кожну мить, в яку ти не відчуваєш болю, ти повинен дякувати тільки мені. Я навчу тебе беззаперечно слідувати будь-яким моїм вказівкам. Ти навчишся вимолювати все, що отримуєш. Кілька днів ми позаймаємося тут, а потім, коли я вважатиму, що ти досить просунувся в навчанні, я відвезу тебе в інше місце — туди, де живуть інші Морд-Сіт. Там я буду займатися з тобою до тих пір, поки не доб'юся свого. Неважливо, скільки часу на це піде. Я дозволю пограти з тобою іншим Морд-Сіт, щоб ти зрозумів, як тобі пощастило зі мною. Мені загалом-то подобаються чоловіки. А деякі їх ненавидять.
— А яка мета навчання, пані Денна? До чого ти прагнеш?
Здавалося, вона насолоджується бесідою.
— З тобою випадок особливий. Сам магістр Рал побажав, щоб тебе навчили. — Денна посміхнулася. — Він доручив це мені. Думаю, він хоче дещо від тебе дізнатися. Я не допущу, щоб ти зганьбив мене в його очах. Коли я завершу навчання, ти сам станеш благати, щоб тобі дозволили розповісти магістру те, що він бажає дізнатися. А коли він з тобою розбереться, ти будеш належати мені. На все життя, яким би коротким воно не виявилося.
Щоб придушити закипаючий гнів, Річарду довелося зосередитися на її волоссі. Він зрозумів, що цікавить Дарка Рала: Книга Зниклих Тіней. Шкатулка в безпеці. Келен нічого не загрожує. Все інше не має значення. Денна може вбити його, йому це байдуже. По суті, цим вона тільки надасть йому послугу.
Денна обійшла Річарда з усіх сторін, критично оглядаючи його.
— Якщо будеш себе приблизно так вести і виявишся хорошим вихованцем, я, мабуть, візьму тебе за чоловіка. — Вона зупинилася, наблизила до нього обличчя і опустила очі. — Чоловік Морд-Сіт — це на все життя. — Денна вишкірилася в усмішці. — У мене їх було багато. Не тіш себе ілюзією, дружок. — Денна зітхнула. — Сумніваюся, що подібний досвід здасться тобі приємним. Якщо, звичайно, ти залишишся після цього в живих. Жодному з твоїх попередників це не вдалося. Мої чоловіки вмирають надто швидко.
Річард вирішив, що це не привід для занепокоєння. Даркену Ралу потрібна Книга. Якщо йому не вдасться втекти, Рал вб'є його так само, як убив його батька, як убив Джіллера. По нутрощах Річарда він зможе дізнатися лише де зберігається Книга Зниклих Тіней. А оскільки зберігається вона в пам'яті Річарда, то прочитати Книгу Зниклих Тіней Ралу вже не вдасться. Річарду залишалося тільки сподіватися, що він доживе до того моменту, коли Рал зрозуміє, що зробив фатальну помилку. І тоді Річард ще встигне побачити, як спотвориться в безсилій люті обличчя Рала.
Ні Книги, ні шкатулки. Даркен Рал помре. Тільки це і має значення.
Тому, що його нібито зрадили, Річард все одно не повірив. Даркен Рал добре знає Правила Чарівника, от він і вирішив вдатися до Першого, найголовнішого, щоб вибити у Річарда грунт з-під ніг. Визнати, що це можливо, — перший крок на шляху до віри. Річард вирішив, що Першим Правилом Чарівника його не обдуриш. Він знає і Зедда, і Чейза, і Келен. З якого дива він повинен вірити Даркену Ралу і не вірити своїм друзям?
— До речі, звідки у тебе Меч Істини?
