Патя в світі Галілео. Боротьба за виживання - Любава Олійник

— Галя зуміла дістати на Землі якісь артефакти у магів. Вони, маги, натомість створили егрегор, який живить планету, забираючи при цьому до двадцяти відсотків енергії. Егрегор — це наче штучна душа планети. Тим, хто створив планету, тобто нам з Галею, нічого не загрожує.

— Тобто, магія існує? Як? — мабуть, сьогодні це була найбільш шокуюча новина для мене. Повірити в магічні артефакти, егрегори, а до речі, що це таке, і інші моменти виявилося для мене приголомшливою новиною. В голові думки розбрелися хаотично, немов мурахи.

— Так, як бачиш, усе тримається на ній, — сумно підтвердив Лео.

— Зачекай, Лео. Ти сказав, що вам нічого не загрожує. А як бути усім іншим? — запитала я.

— Решта гостей мають перебувати тут не більше року, інакше можуть розпочатися проблеми з психікою та здоров’ям… І ми, на жаль, вже маємо кілька таких випадків, — зізнався Лео.

— Мені б справді хотілося вам допомогти, проте я й гадки не маю, як саме. Щодо мотивів приїзду і перебування сюди деякі ідеї намітилися, проте, якщо довготривале перебування таїть небезпеку, то складно розвивати будь-яку з них. Мабуть, слід почати переговори з магами і більше приділити увагу самому алгоритму роботи егрегора. Думаю, у нього закладено певні програми чи налаштування. Це можливо? — запропонувала я.

— Ймовірність є. Ми про це не думали, — він торкнувся підборіддя і замислився, — а ти й справді розумниця.

Здавалося, що я нарешті знайшла ключ до вирішення проблеми.

— Лео, а які умови перебування тут для мене? Я ж іще досі не підписала контракт, — поцікавилася я, нагадуючи йому про формальності.

— Пробач, вилетіло з голови, — відповів він, дивуючись власній неуважності. Він миттю активував на своєму браслеті голосовий режим і через кілька хвилин йому робот привіз контракт. — Ознайомся, якщо бажаєш, можемо зробити корективи в будь-який момент, навіть після підписання. Я б сказав, що це усе формальності, проте необхідні, — додав Лео.

Я мовчки взяла і пройшлася по пунктах:

— Місяць перебування, потім за бажанням…

— Обов’язкове носіння браслета «з метою безпеки»…

— Шість годин «роботи в офісі» щодня, один день — вихідний…

— Кімната-номер з усіма необхідними зручностями…

— Щотижневий звіт роботи…

І ще купа різних нюансів, загалом різноманітних уточнень щодо харчування, контактів з іншими мешканцями і інше. На перший погляд, зовсім безневинний контракт, проте на третій сторінці йшли пункти про відповідальність сторін, ось там крилися усі підводні камені: штрафи, стягнення і перекладання відповідальності на сторону клієнта. Треба ж бути обережною! Детально перечитала, не забувши при цьому скористатися камерою в окулярах. Щоб не виникало сумнівів, я трохи опустила голову. В такому положенні окуляри природньо сковзали з носа. Далі прийняла зосереджений вигляд і пальцем наче поправляла спадаючі окуляри, при цьому фіксуючи кожну сторінку контракту.

— Чи можна ручку, щоб підписати? Всі умови, в принципі, є прийнятними і очікуваними, — запитала я.

Лео уважно простежив за моїм підписом та взяв контракт.

— Вітаю на Галілео. Сподіваюся, ми зможемо зробити наш дім більш привітним, — промовив він.

Від останніх слів мені стало моторошно, проте я сприйняла їх як стандартну фразу від «господаря». Не варто звертати увагу на дрібниці.

На цьому наша зустріч завершилася. До мене вийшов асистент і провів до моїх апартаментів, які знаходилися в цьому ж приміщенні, на двадцять дев’ятому поверсі. Сил майже не залишалося, а вечір лише починався. Потрібно було освоїтися, вивчити нову інформацію, що постійно надходила на мій розблокований браслет. Ну що ж, подивимось, що там у мене є.