Житіє моє - Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова

Наказ начальства — закон для підлеглого. Тому третина агентів перевіряла різноманітні пансіони, починаючи з тих, в яких захисний периметр точно був, і неважливо, що капітан Фірсен думав з цього приводу. В старому місці самих лише шкіл з проживанням штук п’ятдесят! А для того, щоби визначити всіх, хто може винаймати житло, податковій службі доведеться копатися в архівах не менше тижня. За цей час навіть черепахи розбіжаться.

Але, видно, щось таке в сильних магах таки є, через що реальність йде їм назустріч відчутно охочіше, ніж простим людям. Капітана Фірсена чекав серйозний шок — пошуки невловимих Чудесників зайняли лише трохи більше доби. Сталася так звана «закономірна випадковість»: співпали місце з групи ризику, повідомлення інформатора і фізична доступність об’єкту — агентам було просто почати огляд саме з нього. Три комівояжери підійшли до воріт приватної лікарні для дітей з відхиленнями в розвитку, і в цей момент будівлю накрив захисний периметр такої потужності, що його зміг би проламати далеко не всякий армійський маг.

Істерично запульсували амулети інструментального контролю. Команди чистильників, осовілі від сидіння по казармах в стані вищої готовності, полегшено зітхнули і кинулися виконувати свій обов’язок. Капітан Фірсен прибув на місце з першою групою, щоби взнати — зомбі не передбачаються. Часу Чудесниками не вистачило, чи ще щось пішло не так, але під захистом такого складного закляття завершити ворожбу вони не могли. Проте розслаблятися було не варто: фанатики були налаштовані, йдучи, голосно грюкнути дверима. Тепер відлік часу пішов на години.

Підрозділи чистильників і білих магів вибудовували навколо будівлі систему рефлекторів на всі випадки життя. Думки на предмет того, які саме випадки входять в поняття «всі» не співпадали, випадкові колеги були близькі до того, щоби піти врукопашну. Команда білих магів, які відчайдушно лаються між собою — незабутнє видовище!

— Джераде, розберися з ними! — Сатал примчав на місце за першим же сигналом і тепер морщився, спостерігаючи бардак навколо. — Роззяв гнати в шию. Людей повиводити з будинків на два квартали навколо, інакше безпеку не гарантуємо.

Розторопний лейтенант, вибраний Саталом в помічники, помчав виконувати наказ. Тепер увага чорного мага зосередилася на шефові фінкаунського «нагляду» (капітан Фірсен з видом мученика слідкував за його наближенням).

— Доповідайте!

— Один, гм, доброзичливець, — тут погляди схрестилися на компанії журналістів, які відчайдушно противилися спробам вигнати їх за очеплення, — повідомив, що тутешній периметр недавно було модифіковано, без ліцензії і санкції НЗАМПІС. Звідки той гаврик знав, що саме ми шукаємо, виясняють.

— Продовжуй!

— Двоє співробітників, яких вислали для перевірки, постраждали, один загинув. Його не було кому витягнути з зони дії периметра.

— Роззяви, так проколотися!

— Співробітники були в цивільному, — набундючився офіцер. — Імовірно, когось з них знали на обличчя. Сектанти захопили хворих, персонал і відвідувачів (якщо там були відвідувачі), висвистіли журналістів і тепер час від часу виголошую свою позицію. Несуть абсолютну нісенітницю. Судячи за всім, їм байдуже, як ми на це відреагуємо.

— Але до заключного номера вони ще не готові, — усміхнувся колишній координатор.

— А ми не готові до штурму, — знизав плечима капітан. — Для того, щоби зламати такий периметр, наявних сил не вистачить, підкріплення надійдуть лише через дві години.

— Хай не спішать, штурмувати вони все-одно нічого не будуть, — несподівано оголосив чорний. — Тягніть час, вступайте в переговори, виголошуйте заклики до миру та спокою, хоч на вухах танцюйте, але треба притримати клієнтів до вечора. Забалакати. Зрозуміло?

Капітан скептично стиснув уста.

— Так, сер.

— Виконувати!

Варто віддати належне фінкаунському шефу: до виконання наказу від підійшов творчо. За лічені хвилини на межі виблискуючої магічної пелени розгорнули штаб переговорів. Звідкись з’явилися ридаючі родичі, священники з одухотвореними лицями, генерал в блискучому мундирі і навіть мер міста. Потужне закляття Мовлення потрясало повітря, через очеплення знову просочилися журналісти, хтось розтягнув вздовж огорожі транспарант з закликами кохати одне одного (стать коханців плакат не уточняв), і почався цирк.

Такого натиску Чудесники не чекали. Вони висунули вимогу забрати чистильників, а побачивши, що чорні маги і справді пішли, сектанти перестали реагувати на події і вимагати ще чогось, видно, не знаючи, що робити, якщо отримають, що захотіли. На задньому плані спеціалісти «нагляду» закінчили встановлювати рефлектори і так само випарувалися.

Але благий спокій радував не всіх.

Через годину капітан Фірсен відшукав Сатала біля фургону цілителів, перетвореного на неформальну ставку командування.

— Сер, якщо ви справді не хочете штурму, треба його звідси забрати.

Серед галасливих журналістів і дезорієнтованих жандармів чорною тінню метався пан Аксель. Сатал вилаявся і кинувся навперейми.

— А ну, йди геть звідси! Ясно? Не лякай мені масовку.

Очі Аксела іскрили блискавками.

— Я старший координатор!!!

— Не цього регіону. Ларкес вповноважив мене особисто розібратися з проблемою. Ти — перешкоджаєш!

Два чорних маги кровожерливо втупилися одне в одного, але Сатал продовження конфлікту не бажав:

— Не час тішити самолюбство! Тебе врахували, твоя присутність їм на руку. Підкорися або йде геть.

— Ти заперечуєш, що діяти треба різко?

Сатал посміхнувся:

— Минулого разу місце мого інтересу вони обклали нітрогліцерином. Як думаєш, скільки галонів вибухівки поміститься в цій будівлі?

— Який гліцерин?! У них периметр на повну потужність кочегарить!

— А те, що в заклятті нема жодного елементу флаттера або трансформації, ти помітив? — Посмішка Сатала сочилася отрутою. — Хоча, ти ж їх НЕ БАЧИШ.

На обличчі старого мага відбилося збентеження.

— Звикай! Новий час — нові методи. Штурмувати будівлю ми будемо, але вручну. Підрозділи з костюмами вищого захисту вже в дорозі.

— Пара бійців проблеми не вирішить….

— Два десятки. — Здавалося, Саталові почала набридати ця розмова. — Пан Ларкес розпорядився озброїти таким чином два підрозділи штурмовиків і розмістити їх на відстані не більше доби шляху від крупних міст. На жаль, комплект для фінкаунської групи ще не готовий, але команда з Дрейзела вже їде. Я чекаю їх сьогодні ввечері, а до того часу ми будемо взірцем миролюбства і згоди. Зрозуміло?

— Можуть не встигнути, — незадоволено буркнув Аксель (жоден чорний маг вголос не визнає, що його пересперечали).

— Значить, запізняться.

Сатал дав зрозуміти, що дискусію завершено.

Про те, що ситуація увійшла в стадію конфронтації я визнав від Шереха — останнім часом ми з ним жили душа в душу (гріх-то який!). Нежить, очевидно, непомітно підглядав за Саталом, а потім зливав інформацію мені.

От і чудово! Я порозпихав у кишені амулети, аерозолі, порошкову отруту, закинув на плече торбу з новою версією голема і пішов мститися. Мені навіть іти далеко не треба було: перебрався через колію (без мотоцикла воно набагато простіше) і почалапав пішки пару кварталів майже по прямій. Очевидно, зомбі збиралися випускати неподалік від житла некроманта.

Фінкаунські жандарми спрацювали оперативно: місце дії було щільно