Бенкет круків - Джордж Мартін

— А навіщо людині, яка має горщик золота, ще й другий? Люди захланні. Тайвіну слід було віддати Річкорин Кевану, а Дарі — Ему. Якби він запитав мене, я б йому саме це й порадила, але з ким твій батько взагалі радився, крім Кевана? — вона глибоко зітхнула.— Зрозумій, я не дорікаю Кевану за те, що хотів для свого хлопчика безпечнішого престолу. Я його занадто добре знаю.

— Але, схоже, чого хоче Кеван і чого хоче Лансель — то дві цілком різні речі.

І він розповів тітці про Ланселеве рішення відмовитися від дружини, земель і титулу й стати воїном Віри.

— Якщо ви й досі не від того, щоб отримати Дарі, напишіть Серсі й обґрунтуйте свою позицію.

Леді Дженна заперечно помахала кухлем.

— Ні, цей кінь уже пішов. Ем забрав у свою дурну голову, що він правитиме у приріччі. А Лансель... гадаю, ми вже давно зрозуміли, що до цього йдеться. Зрештою, присвятити життя охороні верховного септона — це все одно що присвятити життя охороні короля. Боюся, Кеван страшенно гніватиметься. Як розгнівався Тайвін, коли тобі стукнуло в голову вбратися в біле. У Кевана принаймні є ще один спадкоємець — Мартин. Можна його замість Ланселя одружити з Прибрамною Амі. Семеро заступіть! — тітка знову зітхнула.— І до речі про Сімох: чого це Серсі дала дозвіл Вірі на поновлення воєнізованих орденів?

— Певно, мала на це причини,— знизав плечима Джеймі.

— Причини? — леді Дженна непристойно пирхнула.— Сподіваюся, дуже вагомі. Зоря і Меч не давали жити навіть Таргарієнам. Ба сам Завойовник був з Вірою обережний, щоб не починати протистояння. А коли помер Ейгон і лорди повстали проти його синів, обидва ордени опинилися в самій гущавині заколоту. Їх підтримали особливо побожні лорди й велика кількість простолюду. Королю Мейгору зрештою довелося призначити за них винагороду. Якщо я правильно пригадую з уроків історії, він платив по дракону за голову кожного Воїнового сина, який не здається, і срібного оленя — за голову бідаря. Загинули тисячі, але ще майже стільки само блукало королівством, так і не здаючись, аж поки Залізний трон не прикінчив Мейгора й король Джейгейрис не згодився помилувати всіх, хто складе зброю.

— Я вже це все й позабував,— зізнався Джеймі.

— Не тільки ти, а й твоя сестра також,— Дженна зробила ще ковток вина.— А це правда, що Тайвін у труні посміхався?

— У труні він гнив. От у нього рот і розтягнувся.

— Оце і все? — вона, схоже, засмутилася.— Всі кажуть, Тайвін ніколи не всміхався, але він таки всміхався — коли брав шлюб з твоєю матір'ю і коли Ейрис призначив його правицею. Тайгет казав, він посміхався й тоді, коли на леді Елін, цю сучку-інтриганку, обрушився Тарбек-Холл. А ще він усміхався, коли народився ти, Джеймі, я на власні очі бачила. Ви з Серсі, рожевенькі й розчудесні, однакові як дві горошинки... ну, якщо не рахувати того, що між ніжок. Ну ви й заверещали на всі легені!

— Чуйте наш рик,— широко всміхнувся Джеймі.— Ти ще розкажи, що він і посміятися любив.

— Ні. Сміху Тайвін не жалував. Забагато наслухався, як люди сміялися з твого дідуся,— нахмурилася вона.— Запевняю тебе, цей балаган з облогою йому б не сподобався. Коли вже приїхав, як ти збираєшся його закінчувати?

— Домовлюся з Чорнопстругом.

— Не вийде.

— Я йому гарні умови запропоную.

— Домовленість вимагає довіри. Фреї під власним дахом замордували своїх гостей, а ти, ну... не хочу тебе образити, любий, але ж ти і справді убив одного короля, якого присягався боронити.

— І Чорнопструга теж уб'ю, якщо не здасться,— сказав Джеймі різкіше, ніж хотілося б, але він не збирався терпіти закиди щодо Ейгона Таргарієна.

— І як саме — язиком? — презирливо поцікавилася вона.— Може, я і стара гладуха, але в голові у мене зовсім не каша, Джеймі. Так само як і в Чорнопструга. Порожніми погрозами його не візьмеш.

— І що ти порадиш?

Вона знизала дебелими плечима.

— Ем хоче відрубати Едмуру голову. Можливо, цього разу він таки має рацію. З тою шибеницею сер Райман нас на посміх виставив. Отож тобі слід довести серу Бриндену, що твої погрози не беззубі.

— Після вбивства Едмура сер Бринден може тільки більше затятися.

— Затятість — така риса, якої Бринден Чорнопструг і так завжди мав подостатком. Гостер Таллі міг би підтвердити,— леді Дженна допила вино.— Що ж, я не збираюся тебе вчити мистецтва ведення війни. Я своє місце знаю... на відміну від твоєї сестри. Це правда, що Серсі спалила Червону фортецю?

— Лише Вежу правиці.

Тітка закотила очі.

— Ліпше б вона її залишила, а спалила самого правицю. Гарис Свіфт? Якщо хтось і заслуговує на свій герб, то це сер Гарис. Когут! А сер Гайлз Розбі, Семеро заступіть... я думала, він давно переставився. Мерівезер... його діда, щоб ти знав, твій батько прозивав Гоготуном. Він тільки й умів гоготати над королівськими дотепами.

Наскільки пригадую, догоготався аж до вигнання. Серсі ввела в раду ще і якогось байстрюка, а в королівську варту — перекупного меча. З нею тепер Віра озброєна, а браавосяни по всьому Вестеросу відкликають позики. А цього нічого б не трапилася, якби їй вистачило глузду призначити правицею твого дядька.

— Сер Кеван відмовився від посади.

— Так, він казав. Але не розповів чому. Він узагалі мало що розповів. Не схотів,— скривилася леді Дженна.— Кеван завжди виконував усі розпорядження. Відмовитися від свого обов'язку — це зовсім на нього не схоже. Тут пахне чимось дуже недобрим.

— Він казав, що втомився.

«Він знає,— сказала Серсі, стоячи над батьковим тілом,— він знає про нас».

— Втомився? — тітка піджала губи.— Ну, має право. Важко Кевану було все життя жити в тіні Тайвіна. Для всіх братів це було важко. Тайвін відкидав дуже довгу чорну тінь, тож їм доводилося боротися, щоб дотягтися до сонця. Тайгет мріяв стати самодостатнім, але так і не зміг зрівнятися з твоїм батьком, і з роками через те він тільки злішим робився. Геріон жартував. Ліпше посміятися з гри, ніж зіграти в неї — і програти. Але Кеван усе збагнув від самого початку, отож зайняв місце біля твого батька.

— А ти?

— Гра не призначалася для дівчаток. Для тата я була красунею-королівною... і для Тайвіна також, поки