П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд
Річард зупинився за спиною діда.
— Зедд, ми тобі про все розповімо пізніше. А зараз я хочу знати, чому ти вважаєш, що шимів тут немає.
— Тут? — Насупилася Келен. — Що значить — тут?
— Тут, у цьому світі. Так звідки ти знаєш, Зедд? — Зедд тицьнув пальцем у вільне місце в колі сидячих.
— Сядь, Річард! Ти мене нервуєш, коли метаєшся по кімнаті, як бажаюча вибігти надвір собака.
Річард ще раз виглянув у вікно і сів, а Келен запитала Зедда:
— А що це таке, ці самі шими?
— А-а, — стенув плечем Зедд, — всього лише настирливі створіння. Але…
— Настирливі? — Грюкнула себе по лобі Енн. — Скажи краще, катастрофічні!
— І я їх закликала? — З тривогою запитала Келен. Вона виголосила імена трьох шимів, щоб закінчити заклинання, яке врятувало Річарду життя. Вона не розуміла значеннь слів, але точно знала: не назви вона їх, і Річард помер би буквально через декілька митей.
Зедд замахав руками, відганяючи її страхи.
— Ні-ні! Як Енн говорить, потенційно вони можуть створити проблеми, але…
Річард, підсмикнувши штани на колінах, влаштувався, підігнувши під себе ноги.
— Зедд, дай відповідь на питання, будь люб'язний. Звідки ти знаєш, що їх тут немає?
— Тому що шими теж вимагають потрійності. Почасти саме тому їх троє: Реехані, Сентраші, Вазі. Келен ледь не вскочила.
— А я думала, їх не можна вимовляти вголос!
— А тобі й не можна. Звичайна ж людина може називати їх безбоязно. Я можу називати їхні імена і не покличу їх. Енн з Річардом теж. Але деякі надзвичайно рідкісні люди на зразок тебе називати їх по імені не повинні.
— А чому я?
— Тому що твоя магія дозволяє закликати їх на допомогу іншій людині. Але без чарівництва, яке захищає завісу, шими також можуть осідлати твою магію і з її допомогою проникнути в цей світ. Імена трьох Шимів, по ідеї, повинні залишатися таємницею.
— Значить, я могла закликати їх у наш світ.
— Добрі духи, — прошепотів Річард, і кров відринула у нього від лиця, — значить, вони можуть бути тут!
— Та ні ж! Є безліч ступенів захисту і певні вимоги, дуже строгі і незвичайні. — Зедд жестом перервав готове зірватися з губ Річарда питання. — Для цього, крім усього іншого, Келен, приміром, має бути твоєю третьою дружиною. — Зедд покровительственно посміхнувся Річарду. — Задоволений, лорд Шукач?
— Відмінно! — Шумно видихнув Річард. Він знову глибоко зітхнув, краска поступово повернулася на його щоки. — Відмінно. Вона лише друга моя дружина.
— Що?! — Зедд так сплеснув руками, що ледь не перекинувся на спину. — Що значить друга дружина? Я знаю тебе нею усе твоє життя, Річард, і мені прекрасно відомо, що ти ніколи нікого не любив, крім Келен. Так чому, в ім'я Творця, ти одружився на комусь ще?!
Річард відкашлявся, і в його очах, як і у Келен, промайнула біль.
— Слухай, це довга історія, але коротенько суть в тому, що для того, щоб проникнути в Храм Вітрів і зупинити чуму, мені довелося одружуватися на Надін. Так що Келен — Моя друга дружина.
— Надін. — У Зедда відвисла щелепа, він почухав потилицю. — Надін Брайтон? Ця Надін?
— Так. — Річард дивився в підлогу. — Надін… померла незабаром після церемонії. Зедд присвиснув.
— Надін була гарною дівчинкою. Збиралася стати цілителькою. Бідолаха. Для її батьків це жахливий удар.
— Та вже, бідолаха, — прошипіла собі під ніс Келен. Найбільшим бажанням Надін було роздобути Річарда, заради цього вона була готова практично на все. Річард не раз говорив Надін, що між ними нічого немає і бути не може і що він хоче, щоб вона поїхала — чим швидше, тим краще. Але, до повного розпачу Келен, Надіна лише посміхалася, кажучи: «Все, що забажаєш, Річард», і продовжувала своє.
Хоча Келен ніколи не бажала Надін зла і вже тим більше такої жахливої смерті, якою та загинула, вона не могла прикидатися, що їй шкода нахабну селянку, як назвала свого часу Надін Кара.
— Що це ти так почервоніла? — Поцікавився Зедд. Келен підняла очі. Зедд з Енн дивилися на неї.
— Е-е… ну… — Келен воліла змінити тему. — Стривайте-но хвилинку! Коли я вимовила імена трьох шимів, я ще не була дружиною Річарда. Ми з ним одружилися лише тут, в Племені Тіни. Так що, як бачите, в той момент ми з ними зовсім навіть не були одружені!
— Ще краще, — кивнула Енн. — Зайва перешкода на шляху шимів.
Річард намацав руку Келен.
— Ну, це, може, і не зовсім правда. Коли ми приносили шлюбні обітниці іншим, щоб я міг увійти в Храм Вітров, то все одно в душі ми дали обітницю один одному, так що можна сказати, що ми деяким чином були одружені. Іноді магія, особливо магія світу духів, діє саме по таких неоднозначних правилах.
Енн нервово засовався.
— Взагалі-то вірно.
— Але все одно, як би там не було, вона лише друга твоя дружина. — Зедд обвів обох молодих людей підозрілим поглядом. — Знаєте що, всякий раз, як хтось з вас розкриває рот, все стає все заплутаніше і заплутаніше. Мені рішуче необхідно почути історію цілком.
— Перш ніж виїхати, ми дещо розповімо. А коли ви опинитеся в Ейдіндрілі, буде час розповісти все. Але нам потрібно повертатися якомога швидше.
— А чому такий поспіх, хлопчику?
— Джеган спить і бачить накласти лапу на всяке небезпечне чаклунство, що
