Буря Мечів - Джордж Мартін

— Битви,— буркнув Роб, підводячи матір до лавки під деревами.— Я переміг в усіх битвах, але чомусь програю війну,— він звів очі, так наче відповідь може бути написана на небі.— Залізні утримують Вічнозим і Кейлінський Рів. Батько мертвий, Бран з Риконом теж, і Арія, можливо, також. А тепер і твій батько.

Кетлін не могла йому дозволити впасти в розпач. Занадто добре знає вона смак цього трунку.

— Батько давно вже був при смерті. Ти б нічого не змінив. Ти наробив помилок, Робе, та який король їх не робив? Нед би тобою пишався.

— Мамо, мушу тобі де в чому зізнатися.

Серце Кетлін зробило перебій. «Це щось жахливе. Він боїться мені про це розповідати». Їй не спадало на думку нічого, крім Брієнни з її місією.

— Це щодо Царевбивці?

— Ні, щодо Санси.

«Вона померла,— майнуло в голові.— Брієнні нічого не вдалося, Царевбивця загинув, і Серсі в помсту вбила мою любу дівчинку». На мить вона втратила мову.

— Її... її нема, Робе?

— Нема? — збентежився він.— Тобто померла? Ні, мамо, ні-ні, її не чіпали, не в тому сенсі, просто... вночі прилетіла пташка, але я не міг примусити себе тобі розповісти, поки не поховають дідуся,— Роб узяв її за руку.— Сансу видали за Тиріона Ланістера.

Пальці Кетлін стиснули його долоню.

— За Куця?

— Так.

— Він присягався обміняти її на брата,— заціпеніло мовила вона.— І Сансу, і Арію — обох. Ми б їх отримали назад, якби повернули його дорогоцінного Джеймі, він обіцяв перед цілим двором. Як він міг з нею одружитися після того, як присягався перед очима богів і людей?

— Він же брат Царевбивці. Клятвовідступництво у них у крові,— Робові пальці торкнулися руків’я меча.— Якби я міг до нього дотягнутися, я б йому оту його потворну голову відрубав. Санса б овдовіла і звільнилася. Іншого виходу я не бачу. Її примусили промовити обітницю перед септоном і вдягнути малиновий плащ.

Кетлін пам’ятала покрученого недоростка, якого захопила на перехресті й забрала з собою в Соколине Гніздо.

— Слід було дозволити Лайсі виштовхнути його в місячні двері. Моя бідолашна люба Санса... навіщо їй таке зробили?

— Через Вічнозим,— миттю пояснив Роб.— Бран і Рикон загинули, тож Санса — моя спадкоємиця. Якщо зі мною щось трапиться...

Кетлін міцно стиснула йому долоню.

— З тобою нічого не трапиться. Нічого. Бо я цього не витримаю. У мене забрали Неда, забрали твоїх братиків. Сансу видали заміж, Арія загубилася, батько помер... як щось трапиться ще й з тобою, я здурію, Робе. Ти — все, що в мене лишилося. Ти — все, що лишилося в Півночі.

— Я ще не помер, мамо.

Знагла Кетлін охопив страх.

— Війни не потрібно вести до останньої краплі крові,— мовила вона з розпачем, який навіть сама почула у власному голосі.— Ти будеш не першим королем, який прихилив коліно, навіть не першим Старком.

Його вуста напружилися.

— Ні. Ніколи.

— У цьому немає ганьби. Балон Грейджой, коли заколот захлинувся, прихилив коліно перед Робертом. Торен Старк, щоб не бачити, як згорить його армія, прихилив коліно перед Ейгоном Завойовником.

— А Ейгон що — убив перед тим батька короля Торена? — він висмикнув руку.— Ніколи, кажу.

«Він поводиться зараз як хлопчак, а не як король».

— Ланістерам Північ не потрібна. Вони вимагатимуть тільки данини й заручників... а Куць, хай що ми зробимо, не відпустить Сансу, тож заручника вони отримають. Кажу тобі: залізні ще виявляться гіршим ворогом. Щоб мати бодай надію втримати Північ, їм не можна лишати жодного пагона дому Старків у живих, щоб ніхто не зміг оспорити їхнє право. Теон уже вбив Брана з Риконом, тож йому лишається тільки знищити тебе... і Джейн, так. Чи ти думаєш, лорд Балон може дозволити собі дочекатися, поки Джейн народить тобі спадкоємців?

Робове обличчя було холодне.

— Це тому ти звільнила Царевбивцю? Щоб замиритися з Ланістерами?

— Джеймі я звільнила заради Санси... і Арії, якщо вона ще жива. Сам знаєш. Та навіть якщо я плекала крихту надії таким чином купити мир, невже це так погано?

— Так, погано,— мовив він.— Ланістери вбили батька.

— Невже думаєш, я про це забула?

— Не знаю. А ти не забула?

Кетлін у гніві ніколи не била дітей, а тої миті мало не вдарила Роба. Їй довелося докласти зусиль, аби пригадати, яким він, мабуть, почувається наляканим і самотнім.

— Король на Півночі — ти, вибір за тобою. Я просто спитала, що ти думаєш про те, що я кажу. Співці возвеличують королів, які доблесно загинули на полі бою, але твоє життя варте більшого, ніж якась балада. Принаймні для мене, яка тобі це життя дала,— вона похилила голову.— Можна мені вже йти?

— Так,— відвернувся він і витягнув меча. Що він збирався робити, вона й гадки не мала. Тут немає ворогів, нема з ким битися. Тільки вона й він — серед високих дерев і опалого листя. «Є битви, в яких не перемогти мечем»,— хотілося Кетлін сказати, але вона боялася, що король до таких слів глухий.

За кілька годин, коли вона шила у себе в спальні, прибіг юний Ролам Вестерлінг, кличучи її на вечерю. «От і добре»,— з полегшенням подумала Кетлін. Адже не була певна, що після сварки син захоче її запросити.

— Ти дуже старанний зброєносець,— серйозно промовила вона до Ролама. Бран був би точно таким самим.

Якщо за столом Роб мав вигляд прохолодний, а Едмур — похмурий, за них обох старався Лукуватий Лотар. Показуючи взірець гарних манер, він тепло згадував лорда Гостера, лагідно висловлюючи Кетлін співчуття через втрату Брана й Рикона, хвалив Едмура за перемогу під Камінним Млином і дякував Робові за «швидке й жорстке правосуддя» щодо Рикарда Карстарка. А от Лотарів брат-байстрюк Волдер Ріверз поводився зовсім інакше: різкуватий і кислий, з обличчям підозріливим, як у старого лорда Волдера, він говорив мало й переважно віддавався меду й м’ясу, які перед ним поставили.

Коли були сказані всі порожні слова, королева з рештою Вестерлінгів вибачилася, зі столу прибрали, і Лотар Фрей прочистив горло.

— Перш ніж перейти до справи, яка привела нас сюди, маю сказати ще дещо,— урочисто заговорив він.— Боюся, це дуже серйозне питання. Мій лорд-батько отримав від онуків листа.

Кетлін настільки поглинуло власне горе, що вона уже й забула