П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

— А тепер давайте закінчувати вправу, щоб ви могли відправитися копати яму, коли пролунає сигнал до вечері, — підбив підсумок капітан Тольберт.

Ніхто не ризикнув заперечувати. Всі вже добре засвоїли, що скаржитися шкідливо.

Вони йшли колоною по двоє по вузькій дорозі. Спину Беати заливав піт. Це була навіть не дорога, а стежка з протиснутою фуражними фургонами колією. Вів їх капітан Тольберт. Беата крокувала на чолі лівої п'ятірки, поруч з нею йшла Марія Фовелем, яка очолювала другу п'ятірку.

Беата відчувала гордість, йдучи попереду свого відділення. Вона трудилася в поті чола всі два тижні навчання, і її призначили в сержанти, як і пророкувала лейтенант Ярроу. На плечах Беати красувалося по дві лички. Андерку Марію призначили в капрали, і вона була другою за званням у ввіреному Беаті відділенні. Решта вісім були призначені в дійсні рядові.

Беата, втім, вважала, що єдиний спосіб не стати рядовим — це вилетіти під час навчання. Хоча справедливості заради слід було зазначити, що з усієї їхньої групи новобранців не вигнали нікого.

Сонечко припікало, і в формі було жарко, хоча Беата вже почала звикати до мундиру. Їх усіх одягнули в зелені штани і довгі картаті туніки, перехоплені в поясі вузьким ремінцем. Поверх тунік виблискували кольчуги.

Через їхню вагу жінки носили укорочені кольчуги без рукавів. Чоловічі кольчуги були довшими і з довгим рукавом, кольчужні капюшони прикривали голову та шию. На марші капюшони відкидали назад. А поверх капюшонів надівалися шкіряні шоломи. Втім, шкіряні шоломи були у всіх.

Однак Беата була вдячна, що жінкам не доводиться надягати і все інше. Будучи сержантом, їй іноді доводилося брати в руки чоловічі кольчуги для інспекції. І вона уявити собі не могла, як можна весь день крокувати одягненими в такий важкий обладунок. Їй цілком вистачало і того, що на ній. Вся принадність новизни марширування з мечем біля стегна випарувалася. Тепер і меч перетворився на тягар.

У кожного був плащ, але в таку спеку їх застібали лише на правому плечі. Поверх кольчуг чіплялися пояси з мечами. Ще кожен ніс заплічний мішок і, природно, по два списи і кинджал, причеплений до поясу з іншого боку від меча.

Беата вважала, що відділення виглядає непогано. Але найкраще виглядали списники, яких вона бачила в полку. Ось вони виглядали просто чудово. В мундирах списників чоловіки були просто красенями. Їй навіть снилися приємні сни про них. Жінки, однак, чомусь виглядали в тій же формі якось понуро.

Беата побачила попереду щось темне, що виділялося на тлі високої зеленої трави. Коли вони підійшли ближче, вона подумала, що це якийсь древній камінь. Перед ним, ближче до відділення на марші, стояли три приземкуватих кам'яних будиночки.

При вигляді величезної похмурої кам'яної штуковини Беату пробрало тремтіння.

Це був Доміні Діртх.

Доміні Діртх — єдина хакенська річ, якою скористалися андерці. Беата пригадала уроки, на яких дізналася, як цією зброєю хакенці знищили незчисленну кількість андерцев. Вона було воістину жахливою. Вона виглядала настільки ж стародавньою, якою і була насправді. За століття обриси згладилися від вітру, негоди й дотиків численних рук.

Тепер, коли вона в руках андерців, принаймні вона служить лише в мирних цілях.

Біля будинків капітан Тольберт наказав зупинитися. Беата бачила солдатів, що стояли на постаменті величезного кам'яного Доміні Діртх, що мав форму дзвону. У будинках теж виднілися солдати. Відділення, якому прийшло на зміну відділення Беати, прослужило тут кілька місяців.

Капітан Тольберт повернувся до відділення.

— Це казарми. Одна жіноча, друга — чоловіча. Простежте, щоб так воно і було, сержант Беата. В інших будівлях кухня, їдальня, загальна зала, майстерні і все інше. А он там, — він вказав на найдальший будинок, — склад.

Наказавши слідувати за ним, капітан рушив далі. Вони йшли двома стрункими колонами мимо Доміні Діртх. Дзвін височів над ними, сповнений похмурої загрози.

Провівши їх за Доміні Діртх, капітан зупинився і наказав стати «Вільно». Вони встали «вільно» в одну лінію.

— Це межа. Кордон Андера, — вказав капітан в далину, що здавалася безкрайньою. — Он там — степи. Там лежать країни, де живуть інші люди. Ми не даємо цим іншим прийти і захопити нашу країну.

Беату переповнювало почуття гордості. Тепер вона захищає кордони Андера. І приносить користь.

— Протягом наступних двох днів ми з черговим відділенням навчимо вас того, що вам слід знати про охорону кордону і Доміні Діртх.

Капітан пройшов вздовж строю і зупинився перед Беатою. Він з гордістю посміхнувся.

— А потім ви залишитеся під командуванням сержанта Беати. Ви будете беззаперечно підкорятися її наказам. А в її відсутність — наказам капрала Марії Фовелем. Я зберу рапорти відділення, яке забираю з собою в розташування полку, і вельми суворо обійдуся з кожним солдатом, який хоча б раз не послухався наказу свого сержанта. — Він окинув суворим поглядом стрій. — Пам'ятайте про це. Але пам'ятайте також, що сержант зобов'язаний діяти в відповідності зі своїм званням. Якщо вона цього не зробить, я чекаю від вас, що ви про це повідомите, коли я приведу чергове відділення вам на зміну. Фуражні фургони будуть приходити раз на два тижні. Так що ведіть облік продовольства і пам'ятайте, на який термін вам повинно його вистачати. Ваша найперший обов'язок — обслуговувати Доміні Діртх. Ви з ним — захист нашої улюбленої батьківщини, Андера. Стоячи на варті там, нагорі, ви зможете бачити сусідні Доміні Діртх. Вони розташовані по всій протяжності кордону. Чергові відділення змінюється не одночасно, так що у сусідів завжди можна знайти досвідчених солдатів. Сержант Беата, це буде вашим обов'язком — як тільки відділення пройде навчання і ми відбудемо, організувати охорону Доміні Діртх, а потім зустрітися з кожним з сусідніх відділень, щоб скоординувати ваші дії з охорони кордону.

— Слухаю, капітане, —