Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич

– Так! Дівчина гідна нашого роду та згодна стати дружиною.

Легка тінь, яку не приховав навіть передсвітанковий сутінок, пробігла по обличчю Даегара.

– Я хочу поговорити з тобою, батьку, можливо отримати пораду…

–  То, може, підемо у будинок? – запропонував Ітамар, помітивши неспокійних блиск  синових очей, – Розмови не ведуться ось так поспіхом, на ганку.

– Ти правий, та на мене чекає Ілма… Але я скажу коротко, щоб ти знав, у чому вся справа. Ілма не хоче виходити заміж, поки не зрозуміє, чому її сила так і не прокинулася... Вона боїться. На наступний повний місяць ми вирушимо до Темного Берега, щоб провести  ритуал призиву…

– То яку пораду ти хочеш отримати від мене? – у свою чергу нахмурився Ітамар.

–  Скоріше не пораду, а благословення.

– Ти маєш усю силу нашого роду, усю доступну нам магію. Хіба я навчатиму тебе життя? До того ж, ти все одно мене не послухаєш. Перш ніж давати або не давати вам благословення, я повинен дізнатися, якої думки про це все Ріол та Вейла.

– Батьку!

– Іди вже до своєї нареченої. Ми  обговоремо це спокійно, а не поспіхом.

Даегар шанобливо схилив голову і швидко втік сходами вниз. Він уже й сам пошкодував, що ось так з порога затіяв цю непросту розмову, але він і очей не зміг зімкнути, бо думки й сумніви дошкуляли йому всю ніч. Він розумів, що шлях не буде простим. Але він сам запропонував Ілмі цей вихід і тепер побоювався, – якщо відмовиться, то втратить її назавжди.