Повернення короля - Джон Рональд Руел Толкін

Але одного вечора люди почули сурму, проте Гельм не повернувся. Вранці на небі зблиснуло сонце, вперше за довгі дні, й вони побачили білу постать, що непорушно стояла на Греблі, але жоден зі смурноземців не наважився підійти близько. То стояв Гельм, мертвий, мов камінь, але коліна його не підігнулися. Й люди казали, що і згодом іноді чули, як сурмить його сурма, та що привид Гельма блукав між ворогів Рогану, залякуючи їх до смерті.

Невдовзі зима відступила. Тоді Фреалаф, син Гільди, Гельмової сестри, вийшов зі Смурного Капища, куди втекло багато людей, і з невеликим загоном відчайдухів зненацька захопив у Медусельді Вульфа й убив його, і став правити в Едорасі. Зійшли сніги і настали великі повені, й долина Ентави перетворилася на розлогу твань. Східні завойовники повмирали або ж відступили, та й із Ґондору нарешті наспіла допомога – дорогами зі сходу й зі заходу від гір. Й ще до закінчення року (2759) смурноземців прогнали геть із тієї землі, навіть із Ісенґарда; і Фреалаф став королем.

Гельма доправили з Горнбурґа й поклали на вічний спочинок у дев’ятому кургані. Білий сімбельмине відтоді завжди квітнув там рясно-рясно, тож курган був ніби огорнутий сніговим покривалом. Коли ж помер Фреалаф, то його могила розпочала новий ряд курганів».

* * *

Війна, голод, брак свійської худоби та коней – усе це критично зменшило чисельність рогіримів, тож їм пощастило, що впродовж багатьох років над ними не нависала жодна серйозна небезпека, бо відновили вони свою колишню міць аж за часів Короля Фольквайна.

У дні королювання Фреалафа в Рогані з’явився Саруман, із дарунками та пишними вихваляннями відваги рогіримів. Усі вважали його бажаним гостем. Незабаром він оселився в Ісенґарді. На це Берен, Намісник Ґондору, дав йому дозвіл, адже Ґондор і надалі вважав фортецю Ісенґард частиною свого володіння, а не територією Рогану. Берен також віддав Саруманові на збереження ключі від Ортанка. У ту вежу не здатен був увійти, як і зашкодити їй, жоден ворог.

Отак Саруман і почав поводитися як володар людей: бо попервах він правував Ісенґардом як заступник Намісника та сторож вежі. Проте і Фреалаф не менше за Берена радів із цього, бо був упевнений, що Ісенґард – у руках вірного друга. Саруман довго вдавав зі себе приятеля, втім, можливо, спершу і справді був ним. То вже згодом у людей не залишилося сумнівів, що Саруман прийшов до Ісенґарда лише з надією знайти там Камінь і з намірами утвердити свою владу. Безперечно, з часу останньої Білої Ради (2953) його задуми щодо Рогану були лихими, хоча він і приховував їх. Отже, Саруман заволодів Ісенґардом і взявся перетворювати його на місце прихованої сили і страху – на таке місце, яке могло би зрівнятися з Барад-дуром. Друзів і слуг він вибирав із-поміж усіх тих, хто ненавидів Ґондор та Роган, не гребуючи ні людьми, ні істотами значно гіршими за них.

Королі Марки

Перша династія

Роки[36]

2485-2545

1. Еорл Юний. Отримав своє ім’я від того, що, замолоду змінивши на троні батька, залишився рудоволосим і веснянкуватим до кінця своїх днів. А їх укоротили нові напади східнян. Еорл поліг у битві на Пустирі: йому було насипано перший курган. Там поховали і Феларофа.

2512-2570

2. Бреґо. Він вигнав ворога з Пустиря, і Роган багато років не потерпав од чужинських нападів. У 2569 році Бреґо завершив будівництво величних хоромів Медусельд. На бенкеті його син Бальдор присягнув, що протопче «Стежки Мерців», і не повернувся[37]. Наступного року Бреґо помер від горя.

2544-2645

3. Альдор Старий. Другий син Бреґо. Увійшов в історію під прізвиськом «Старий», бо дожив до вельми поважного віку, а королював 75 років. За його правління чисельність рогіримів зросла, вони прогнали чи підкорили собі останніх смурноземців, котрі й далі мешкали на схід од Ісену. Було заселено Курганів Діл та інші гірські низовини. Про наступних трьох королів відомо мало, бо за їхнього правління Роган жив у мирі та процвітав.

2570-2659

4. Фреа. Найстарший син, але четверта дитина Альдора: він зійшов на престол уже старим.

2594-2680

5. Фреавайн.

2619-2699

6. Ґольдвайн.

2644-2718

7. Деор. У його час смурноземці часто здійснювали набіги з-за Ісену. У 2710 році вони зайняли пустельне кільце Ісенґарда, і витіснити їх звідти ніяк не вдавалося.

2668-2741

8. Ґрам.

2691-2759

9. Гельм Молоторукий. Наприкінці його правління Роган зазнав тяжких утрат од ворожої навали та Довгої Зими. Гельм і його сини: Галет і Гама – загинули. Королем став Фреалаф, син Гельмової сестри.

Друга династія

2726-2798

10. Фреалаф, Гільдин Син. У його час до Ісенґарда, звідки вигнали смурноземців, прибув Саруман. Попервах, у дні голоду та слабкості, рогірими мали зиск од дружби з ним.

2752-2842

11. Бритта. Народ називав його Леофа, бо цього короля всі любили: він мав щире серце та допомагав усім, хто потребував помочі. У його час тривала війна з орками, котрі, після того як їх вигнали з Півночі, шукали прихистку в Білих Горах[38]. Коли він загинув, люди вже думали, що переловили всіх орків, але то було не так.

2780-2851

12. Вальда. Він королював лише дев’ять років. Загинув разом із усіма своїми соратниками від рук орків, котрі влаштували засідку, коли люди їхали гірськими стежками зі Смурного Капища.

2804-2864

13. Фолька. Він був удатним мисливцем, але заприсягся не полювати на жодну звірину, доки на теренах Рогану залишиться хоча б один орк. Коли викрили останню орківську схованку та знищили її, Фолька подався полювати на величезного кабана з Вепрового Гаю в Лісі Фірієн. Він убив кабана, проте й сам помер од ран, завданих іклами тварини.

2830-2903

14. Фольквайн. Коли він зійшов на престол, рогірими відновили свою міць. Фольквайн повернув собі узграниччя (між Адорном та Ісеном), яке до того займали смурноземці. У лихі часи Роган отримав значну допомогу від Ґондору. Тому Фольквайн, почувши, що велике військо гарадримів наступає на Ґондор, послав чимало людей на допомогу Намісникові. Він хотів сам очолити їх, але його переконали не робити цього. Тож замість батька вирушили брати-близнюки Фолькред і Фастред (народилися 2858 року). Вони й загинули пліч-о-пліч під час битви в Ітілієні (2885). Турін II Ґондорський послав за них Фольквайнові багату виру золотом.

2870-2953

15. Фенґел. Він був третім сином і четвертою дитиною Фольквайна. Про