Острів Вірату - Таня Толчин
Сессіл трапезувала в своїх покоях сама. В серці клекотіла невимовна образа через безглузді ревнощі Мілгардана, в кутиках очей застигли гіркі сльози. Звісно, вже й апетит зник, але дитинку в утробі варто годувати, отож, Володарка кволо й неохоче куштувала принесені слугами наїдки. Намагаючись опанувати себе, з любов’ю погладила округлий живіт, який приховувало її вбрання. Дитя… Зараз варто думати про дитину, єдину радість і втіху, адже всередині маленьке життя… Звісно, Рассел неабияк засмутив своєю поведінкою, вже би й розридалася у відчаї, але розуміла, що не варто давати волю негативним емоціям, оскільки дитятко це відчуває…
На ночівлю до своїх покоїв Мілгардан не покликав, очевидно, неабияк розлютився! Звісно, Сессіл могла би й навідатися до нього, але гордість не дозволила, не відчувала своєї провини. Прислужниці допомогли перевдягнутися у довгу, шовкову сорочку й молода Володарка лягла спати сама. Хоч і холодним здавалося ложе через відсутність коханого, та вже за годину вона забулася міцним сном, важким видався цей день.
