Житіє моє - Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова

Глава 43

В понеділок зранку Деніса виловив приятель з відділу кураторів військових експертів (зараз ця публіка йшла в Аранген потоком, і робіт у відділі було по вуха).

— Ти, це, обережніше там! У наших ходять чутки, що некроманти підняли зомбі, тепер Зертак носиться з ідеєю випробувати його в бойових обставинах. Якщо що, одразу дави «манок» і падай пластом — плетіння вище пройдуть.

Від самої лише думки про битву чаклунів Деніса пересмикнуло. Треба сподіватися, куратори зуміють втримати своїх підопічних в рамках, і вони не будуть наражати на ризик цивільний персонал. Тим більше, рятуватися втечею Деніс був не здатний фізично: вчора ввечері він так виснажився, що, повернувшись додому, заснув прямо в купальні. Давно з ним такого не було! А все чому? Тому що молодий і енергійний некромант до пізньої ночі гасав дрібними крамничками як заведений. Його здобиччю стали: велика рожевощока лялька, відріз матерії з дуже миленькими квіточками, мітóк мережки і дві здоровенні ілюстровані книги казок (природньо, тягати це все довелося Денісу). Для кого Тангор це купує, було незрозуміло (за документами, дітей в нього ще не було), але чорна дитина не доторкнулася би до такого подарунку навіть під страхом смерті.

Куратор побоювався, що мага доведеться витягувати з номера волоком. Але ні: Тангор прийшов в управління сам і вчасно, не хамив, не скандалив і старанно виконував вказівки асистентів. Ну, просто ангельський характер! Правда, заповнювати анкету в трьох екземплярах маг відмовився категорично і, швиденько накидавши відповіді, посадив Деніса за переписування. Куратор не заперечував — з каліграфії у нього завжди було «відмінно».

Коли в кабінет акуратно, але не постукавши, зайшов невисокий чоловік в строгому сірому костюмі (уніформі Служби Безпеки) Деніс навіть зрадів — підопічний не буде нудьгувати, що означає, на подвиги його не потягне.

— Добрий день, містере Тангор, — привітався офіцер, — вже закінчуєте?

— Пишемо.

Деніс тихо зітхнув, старанно виводячи в потрібній графі назву задрипаного краухардського сільця і до нього — пояснення в дужках (однойменних поселень в горах було десятків зо три). До приглушеної розмови, як почалася між магами, куратор не прислуховувався, щоби не наробити помилок в незнайомих словах. Він якраз закінчував заповнювати другий листок, коли нервами пройшла хвиля неприємного тремтіння, хто інший би і уваги не звернув, але на курсах Служби Підтримки звичайних людей старанно вчили розрізняти ознаки близької присутності Джерела. Помітити магію простій людині було складно, але можна, і якраз десь поряд хтось зібрався ворожити.

— … а той, кому чогось не вистачає, зараз дістане в рило, — дуже ввічливо вимовив Тангор, продовжуючи неквапну бесіду.

Через невідповідність тону, до Деніса не одразу дійшов смисл сказаного.

— Неприємностей не боїшся? — майже прошипів офіцер.

— Трупи мститися не вміють! — безапеляційно заявив починаючий некромант.

Куратор сполохано стрепенувся і від побаченого одразу зіпрів — за лічені секунди спокійна розмова перетворилася на жорстоке протистояння. Чорні впритул свердлили одне одного поглядами, поважний офіцер неприродньо зігнувся і притис року до грудей в підозрілому жесті. Тангор на жести часу не тратив, на його обличчі цвіла не позбавлена привабливості, але при цьому абсолютно безумна посмішка, очі майже не мали райдужки, перетворившись на величезні, наповнені люттю зіниці. От-от в діло будуть пущені Джерела.

«Уже пора подати пластом?» — мимоволі подумалося Денісу. Його вчили заговорювати одного мага, йому не казали, що робити, якщо ініціаторів у конфлікту двоє.

— Сатал погано дресирує своїх щенят, — пробурмотів офіцер.

— Протестую! Вчитель виклав мені усе, що знав.

Деніс не одразу зрозумів, що старший маг здає позиції. Задкуючи і не відриваючи очей від суперника, він добрався до дверей, вдарившись об одвірок, і викотився в коридор. Тангор замислено дивився йому навздогін. От так, напевне, і виглядали в житті знамениті Магістри, про яких поки що Деніс лише чув.

— Дурник, — підсумував некромант поведінку свого суперника, — сподіваюся, на сьогодні цирк закінчено.

В останньому Деніс був не впевнений — до кабінету між іншим заглянули якась незрозуміла особа, а в коридорі нехарактерно енергійно тупали. «Значить, все-таки були Джерела.»

— Та ти не сци, — маг потрудився помітити його реакцію, — ми пошуткували.

Жарт вийшов не смішним, але от послабило Деніса від нього добряче. Залишати підопічного зараз було би верхом непрофесійності, і куратор мученицьки зітхнув.

— Може, перекусимо?

— Хороша ідея!

Переконавшись, що чорний маг зайнятий їжею, Деніс мило посміхнувся і вислизнув за столу. На виході з туалету його уже чекав усюдисущий Філістер.

— Доповідайте!

— Офіцер із Безпеки щось не поділив з Тангором. Суті претензій я не зрозумів, конфлікт майже одразу перейшов на силовий рівень. Зіткнувшись з протидією, офіцер відступив.

Філістер кивнув, задоволений його аналізом.

— Добре. Можна сподіватися, що роздмухувати скандал Ларкес не стане — коли чорним щось не подобається, вони просто перестають про це думати. Корисна риса!

— Мені треба було діяти інакше?

— Ні-ні! Як куратор, ти можеш запобігти випадковим конфліктом, учасники яких загнали себе в пастку гордині і самі раді викрутитися без втрат. Коли чорні націлені на вияснення стосунків, змішатися неможливо, та і шкідливо — чим швидше вони поб’ються, тим менше шкоди зазнає оточення. На щастя, між ініційованими таке стається рідко, маги надають перевагу тому, щоб підвищувати свій статус більш надійними способами.

Почувши слово «рідко», Деніс повеселішав:

— Ну, тоді я пішов!

— Будете писати звіт, опишіть інцидент максимально детально. Зробіть нариси сьогодні ввечері, поки все не забулося, — сказав на прощання мудрий начальник.

Макс зустрів його трохи глузливим поглядом, який Деніс старанно ігнорував. Це пост-ефекти — у чорного кров бродить. Не ставало ще дозволити втягнути себе у вияснення стосунків: в найкращому випадку — поб’ють.

В понеділок півдня присвятив дебільному заняттю — мене реєстрували на некроманта. Знаєте, як це тепер називається? Спеціаліст з ретроспективної анімації. В житті би не здогадався! З мене списали ще один кристал, приготували фотопортрет і навіть взяли пробу крові, а потім видали набір методичок з правил магічної безпеки. З картинками. Я навіть не придумав, що на це сказати.

Але і у найнудніших бюрократичних