Устина - азовська відьма - Таня Мальована

— Дякую, — я зашарілася, такий незвичний комплімент, зазвичай я не дуже звертаю увагу на останні візерунки магії.

Після чаклування уся кімната була переплетена неначе в різнобарвному павутинні синій, зелений, фіолетовий поєдналися у чудернацькому візерунку. Початок чарів уже став ледь помітний, а коло оберега якраз переливалося наче полярне сяйво.

Я оцінююче подивилася на свою роботу і результат мені сподобався, чистий візерунок вийшов, а значить і працювати буде добре.

Подивилася на Богдана та посміхнулася, він зніяковів і подивився на підлогу.

А потім піднявши свої блакитні очі з самим радісним виглядом промовив:

— Ходімо тренуватися! — й швиденько вийшов з кімнати.

— Чекаю тебе на дворі ! — пролунало десь на сходах.

Тяжке приречене зітхання вирвалися з моїх грудей. Та що ж за напасть то така, два роки ніякої фізкультури, а зараз як в олімпійці готують, крутилася в мене в голові.

Але я сумлінно перевдягнулася у форму і пошвендяла до низу. Вперед на веселі катування. Як вчила бабуся, усі негаразди треба приймати з посмішкою, бо може то й і не негаразди які.