Титани Ос. Дводушниця - Владислава Раф

Ізбор важко зітхнув, ніби й справді втомився від цієї розмови. Він розумів недовіру та сумніви Іринея, але підживлювати їх ще більше власною відповіддю не хотів. Втім, і брехати підполковник не любив.

– Гаразд, давай поясню все прямо, – промовив Ізбор, серйозно поглянувши в очі штурмовика. – Не можна отримати вірність лише за допомогою наказів чи зверхнього ставлення до підлеглих. Я знав це й раніше, але забув, допоки не побачив коня, що повернувся до власниці, навіть попри цілий легіон нечисті попереду. Якщо Реквієм не буде корисною в плані інформації, – а ми вже знаємо, що це не так, завдяки амулету, – мені все одно імпонує її характер та, інколи нерозсудлива, сміливість. А тепер давай їсти. Я хочу не думати про роботу хоча б десять хвилин.

Похмуро кивнувши, Олесь остаточно поринув у роздуми. Штурмовик не був дурним, але надто звик піддавати сумнівам усе, в чому не міг бути впевненим на 100%. Або в кому. Івор же мислив інакше і не намагався проконтролювати все довкола. Можливо, ця звичка прийшла з досвідом, зважаючи на їхню різницю у віці, яка сягала одинадцяти років, та Іриней не знав напевне. Не мав з чим порівняти.

Та й, правду кажучи, на сприйняття неабияк впливало і суспільство з його патріархальними поглядами. Ні, смертник розумів, що жінки не дурніші за чоловіків – взяти хоча б до уваги генерал-чотову штурмових військ Конрад, під чиїм командуванням вони, менш ніж рік тому, витурили ізяславців з сусіднього Чуею. Та іноді стереотипи, зрощені за останні десятиліття, посилювали зайву прискіпливість.

Зрештою, Іриней відкинув нав'язливі думки про розвідницю. Зараз були й більш термінові справи – до прикладу, відповідь від тієї ж генерал-чотової. Він надіслав листа Лелі Конрад ще два дні тому, перед відправкою до Херета, щойно запідозрив Зенона, але повідомлення від жінки отримав лише сьогодні.

Генерал-чотова, змушена затриматись на східному кордоні через загострення політичних стосунків з Вірляною, надала декілька імен вірних людей, які б могли допомогти в цій ситуації. Її підлеглі, чиї зліпки аури також були передані Лелею, зараз знаходилися в головному штабі і мали б посприяти виявленню зрадників серед своїх же.

Втім, і Івор, і сам Олесь не надто розраховували отримати щось корисне від цієї співпраці – звання молодших офіцерів не давали потрібного доступу довіреним людям. Залишалося тільки чекати на повернення самої Конрад в штаб. Або ж... покластися на іншого генерала, в чиїх намірах можна бути впевненим.
 

Явір – гільдія названа в честь світового дерева зі старих легенд. Назва говорить про довге коріння, яке пронизує увесь світ, і високе гілля, що досягає самих богів. Натяк на те, що Явір здатен дістати будь-кого, будь-що і будь-де. Втім, це не надто далеко від правди, зважаючи на справжній стан речей і нинішній вплив гільдії у світі.