Титани Ос. Дводушниця - Владислава Раф
Відчуття провини за скоєне, за власну слабкість перед конунгом і неможливість протистояти наказам трансформувались в нестримну лють.
Зовсім скоро крики стихли остаточно. Генерал-сотник Сумир, видатний чорний маг, вижив би в цьому поєдинку, якби його противником був хтось інший. Не титан, а людина, навіть найсильніша серед магів – він би якось впорався з нею. Проте, ця ніч стала розплатою за давню, невиправдану жорстокість до людей. До однієї аристократичної сім'ї, яку сам Стан досі згадував з теплом. Він знав їх лише рік, але цього вистачило.
Коли солдати зуміли пробити скелі на шляху до генерала, титан вже був далеко. Та побачивши, що залишив по собі нічний гість, військові заклякли. Частини тіла генерал-сотника були розкидані навкруги, заливаючи територію певно всією кров'ю, що взагалі була в його плоті. На обличчі Сумира завмер вираз жаху – емоцію чудово передавала закам'яніла голова, знайдена неподалік.
Стан розділив тіло чорного мага на стільки ж частин, скільки людей обезголовив генерал в сім'ї Томаша. Сім. Але про це здогадаються не скоро і лише дехто з офіцерів, яким було відомо про минуле Сумира.
