Право на істину - Олег Костянтинович Романчук

— Однак нам стало відомо, що саме ваш асистент готує проти вас процес. Але це так, між іншим. Ви стверджуєте, що у вашій лабораторії тривають досліди над виявленням у кристалах Істини, так званої “Істини прихованої”. Це правда?

— Ця проблема, в принципі, уже вирішена.

— Кілька чисто методологічних питань. Ви ніколи не задумувалися над доцільністю ваших дослідів? Для чого ви розпочали експерименти? Можете відповісти?

— Ні.

— Чи цікавила вас технічна сторона застосування цього винаходу?

— Якщо бути відвертим, то лише завдяки інтуїції ми досягли успіху…

— Зрозуміло. Технічна сторона вас не цікавила.

— Ні.

— Чи можна описати вашу Істину теоретично? Чи цікавила вас громадська думка про неї?

— Нічого певного про це сказати не можу.

— А чи не помітили ви, що ця кристалічна Істина є лише ідеалізованим різновидом якоїсь іншої істини?

— Ні. Але я переконаний, що Істина єдина. Бракує ще трохи часу, щоб довести це остаточно. Безперечно, тоді виникнуть інші проблеми…

— Ось тут ви маєте рацію. І думати про це слід було набагато раніше. Поки що дякуємо. Ще кілька запитань до вас мають представники ФБР.

— Будь ласка.

— Чи не хворів у дитинстві професор на свинку й кір?

— Мені не зовсім зрозуміле запитання. Як пов’язане воно з проблемою Істини?

— Нехай містер Кінг вибачить нас, але це лише формальність. Професор повинен нас зрозуміти. Нічого не вдієш, служба.

— Не хворів. Дитинство мав щасливе.

— У нас більше немає запитань. Слово ще має голова комісії.

— Вивчивши ваші відповіді, містер Кінг, ми прийшли до таких висновків. Перше: відкриття Істини є випадковим, а це вже само по собі насторожує, тим більше, що природна субстанція в пробірці невідомого походження. Твердження вашої асистентки, нібито вона випадково загубила пробірку під столом, також не викликає довіри. Агентам ФБР вдалося встановити, що “Міс Америка” працює на закордонні фірми, рекламуючи італійські спагетті й швейцарські годинники. Отже, говорити про патріотизм міс Френсіс Дісс не доводиться. Друге: як ви самі стверджуєте, ваша Істина не може бути описана. Але ж об’єктивну Істину завжди можна сформалізувати — це минулого тижня довели вчені з Сан-Франціско. Ось найважливіший аргумент, що заперечує результати ваших дослідів. Якби, скажімо, вам вдалося створити такий собі синтезатор істин — істин дозованих, істин на всі смаки й уподобання, істин різної вартості, то наша сьогоднішня розмова мала б дещо інший характер. Втім, шанс у вас залишається…

— Істина є одна! Чуєте? Вона існує…

— Це знову я, Деббі Холл, Ей-бі-сі, “Доброго ранку, Америко!”. Перепрошуємо за невеличку паузу в нашій передачі. Як ви вже зрозуміли, наукове шарлатанство все ще процвітає серед певної категорії університетських учених. А жаль. У задумі винаходу Істини все-таки щось є… І як прекрасно, що існує телебачення, існує корпорація Ей-бі-сі, яка допомагає своїм телеглядачам хоч на мить повірити в існування Істини! Як кажуть італійці, якщо це й неправда, то добре придумано. Однак я дещо ухилився. “Доброго ранку, Америко!” триває. Сьогодні ми розкажемо вам про те, як Америка шукає Істину в Європі й Азії, в Африці та Латинській Америці. Отже, коротенькі відеосюжети з Сальвадору та Нікарагуа…

Сіре крило осені торкнулося сіцілійських стрімчаків, від чого острів став безбарвним і беззахисним. Журно квилили білосніжні чайки, немов передчуваючи небезпеку, що нависла над непокірним сусідом могутнього Риму.

На скелястому підвищенні, яке зі сходу підступало до самого моря, розкинулося багатолюдне місто. Його стародавня частина, заснована ще фінікійцями, лежала на острові Ортигія, що тягнувся з півночі на південь, утворюючи східну межу великої гавані. З того, як по її плесу сновигали біреми, пентекотери, квадриреми, можна було догадатися: римський флот знов готується до приступу.

Із суші долинали вигуки, лайка, бряжчала зброя, скрипіли вози. Табір обложників скидався на мурашник. Шикувалися когорти, маніпули, декурії і центурії.

Від Сіракуз вітер доносив запах смаженої баранини, який дратував зголоднілих римлян. Чути було, як обложені виспівували веселих пісень — славили Аполлонову сестру Артеміду. Свято богині мисливства та покровительки звірів збіглося з другою річницею війни проти Риму. Його легіони нічого не могли вдіяти проти сіцилійського міста-держави.

Упевнені в безпеці, сіракузці вшановували свого героя — мудрого Архімеда. Всі знали: якщо він у місті, ніхто не може їм загрожувати. І хоча той умовляв припинити недоречні веселощі, однак його не слухали.

У зажурі полишив Архімед храм Зевса. Чи ж усе зробив для оборони Сіракуз? За його порадою в міській стіні пробили бійниці, через які захисники випускали снаряди. Вчений велів зробити метальні механізми, що жбурляли на римські кораблі важкі камені. На зубцях стіни встановили довжелезні важелі із залізними гаками, якими спритно зачіпляли і перевертали ворожі судна.

Так тривало протягом двох років облоги. Проте сіракузці передчасно заспокоїлися. Римляни надто підступні і не поминуть нагоди розправитись із союзником Карфагена. Тим паче, що їхній полководець Клавдій Марцелл — не безталанний.

Завойовників міг би спинити хіба що останній Архімедів винахід — сонячна колісниця. Інтуїція підказувала вченому, що лише така машина завдасть нищівної поразки зарозумілим латинянам. Однак цього разу мойри — богині людської долі — відвернулися од Архімеда. Пізно заволодів він секретом дивовижного сплаву феруму-заліза і “каменя Геркулеса”.

Коли винахід був уже втілений у дерево, залізо і бронзу, а затим випробуваний, сонячної днини Ори — богині пір року — зачинили небесну браму. І Архімед не міг застосувати свій витвір.

А сонячна колісниця таки й справді могла повернути події на користь сіракузців. Архімеду пригадалося: майстри, які слухняно виконували його розпорядження, з переляку попадали ниць, коли машина ожила. Загуркотіло, загуло, зарипіло — і сталося чудо: схожа на віз, але значно більша, сонячна колісниця рушила вперед. Швидше й швидше котилася химера, якою керував Архімед. А