Вічне життя Смерті - Лю Цисінь

вигляд. Чу Янь більше був схожий на науковця, ніж на військового — з витонченими манерами, спокійною поведінкою й навіть натяком на сором’язливість. Але на Землі він давно перетворився на легенду: це за його наказом під час Темної битви зсередини «Синього простору» було заздалегідь викачане все повітря, аби запобігти розповсюдженню вражаючої інфразвукової хвилі після вибуху ядерної бомби. Навіть дотепер думки людей різнилися: чи вважати дії екіпажу «Синього простору» такими, що не виходять за межі самооборони, чи все-таки класифікувати як убивство? Після запровадження на Землі системи стримування він затято опонував пануючій серед команди корабля думці щодо якнайшвидшого повернення додому, чим виграв час для втечі після отримання попередження від «Брон­зової доби». Про нього ходило ще безліч інших чуток. Наприклад, що після дезертирства «Природного добору» перед Битвою Судного дня він виявився єдиним із капітанів, хто добровільно визвався переслідувати втікача. І що його істинним задумом було захопити «Природний добір» і втікати вже на двох кораблях.

— Тут зібралися екіпажі двох кораблів майже в повному складі, — першим почав говорити Чу Янь. — І хоча між нами все ще існує чимало відмінностей і суперечок, я волію розглядати всіх присутніх як повноправних членів єдиного світу, сформованого з «Синього простору» та «Гравітації». Перш ніж ми перейдемо до планування нашого спільного майбутнього, нам слід владнати термінову справу.

Посеред зали з’явилося величезне голографічне вік­но із зображенням ділянки космосу з нечисленними зорями. Прямо посередині виднілася смуга якогось білого туману, поцяткована сотнею паралельних ліній. Зважаючи на чіткість і яскравість картинки, вона, вочевидь, була додатково оброблена. Протягом більш ніж двох століть подібне зображення «щітки» було дуже добре знайоме людству й багатьма навіть використовувалося як товарний знак.

— Ці доріжки з міжзоряного пилу ми спостерігали вісім днів тому недалеко від системи Трисоляриса. Будь ласка, подивіться уважно на відеозапис.

Усі присутні не зводили очей із зображення і незабаром зрозуміли, що видовження білих ліній видно не­озброєним оком.

— У скільки разів пришвидшили відтворення відео? — запитав один із офіцерів «Гравітації».

— Відео відтворюється з первісною швидкістю.

Ці слова викликали бурхливу реакцію натовпу, немов на ліс налетів раптовий буревій.

— Якщо рахувати грубо… кораблі мають рухатися майже зі швидкістю світла, — сказав капітан Морович спокійним голосом. За останні два дні всі вони стали свідками чималої кількості неймовірних подій.

— Так, другий трисоляріанський флот рухається зі швидкістю світла й дістанеться Землі вже за чотири роки, — відповів полковник Чу Янь. Він стурбовано спостерігав за юрмою екіпажу «Гравітації», ніби шкодуючи, що саме йому випало повідомити їм цю приголомшливу новину. — Після вашого відльоту Земля занурилася в самозаспокоєння й млосність, мріючи про довічний мир та процвітання, докорінно неправильно оцінюючи події. Натомість Трисолярис терпляче чекав на слушну нагоду.

— Звідки ми знаємо, що це не підробка? — прокричав хтось із екіпажу «Гравітації».

— Я можу підтвердити, що це правда! — відповів Ґуань Їфань. Він стояв попереду разом зі старшими офіцерами та єдиний з-поміж них був без форми. — Обладнання моєї обсерваторії також виявило цю аномалію, проте я був зосереджений на великих космологічних дослідженнях, тому не звернув уваги на появу цих доріжок. Але після отримання згаданої інформації я підняв архівні дані спостережень. Сонячна система, Трисолярис і ми — вершини нерівностороннього трикутника. Його найдовша сторона — між Сонячною системою й Трисолярисом, найкоротша — між Сонячною системою й нами. Інакше кажучи, ми перебуваємо трохи ближче до Трисоляриса, тому Земля побачить аналогічну картину десь за 40 днів.

Чу Янь узяв слово:

— Ми вважаємо, що на Землі вже відбулися певні події. Точно в той час, коли Краплини атакували наші два кораблі, — п’ять годин тому. Згідно з інформацією, переданою нам «Гравітацією», саме тоді мала завершитися передача Мечоносцем повноважень своєму наступникові. Цієї нагоди Трисолярис і чекав пів століття. Вочевидь, Краплини отримали відповідні вказівки ще до того, як потрапили в сліпу зону. Це була атака за давно й ретельно розробленим планом. Можна дійти висновку, що система стримування за теорією Темного лісу припинила своє існування. Є лише два варіанти розвитку подій: перший — гравітаційно-хвильова передача інформації вглиб Усесвіту розпочалася, другий — щось цьому перешкодило.

Після цих слів у голографічному вікні з’явилося фото Чен Сінь, також передане «Гравітацією». На ньому була зафільмована відома картинка жінки з дитиною на руках біля будівлі штаб-квартири ООН. Для досягнення найбільшого контрасту зображення було зумисно збільшене до розміру доріжок зоряного пилу з першого фото. Основними кольорами космосу були чорний і сріблястий, які чудово імпонували безодні Всесвіту та холодному світлу зірок; натомість Чен Сінь направду була схожою на прекрасну Діву Марію. Вони з дитиною купалися в ніжному золоті сонячних променів, даруючи присутнім, які вже пів століття не бачили сонця, часточку його тепла.

— Ми переконані, що останній сценарій є вірогіднішим, — закінчив думку Чу Янь.

— Як їм стало розуму обрати Мечоносцем таку людину? — запитав хтось із екіпажу «Синього простору».

— Ви залишили Землю шістдесят років тому, а від нашого відльоту минуло вже пів століття, — відповів капітан Морович. — На Землі все докорінно змінилося. Система стримування виявилася комфортною люлькою, в якій людство поступово дало заколисати себе, вироджуючись від дорослих до дітей.

— Вам відомо, залишився хтось живий на Землі чи ні? — викрикнув хтось із екіпажу «Гравітації».

— Ми точно знаємо, що люди на Землі більше не здатні підтримувати систему стримування, — відповів Чу Янь. — Нашим планом було захопити «Гравітацію» для поновлен­ня стримування, але нещодавно ми дізналися про закінчення за два місяці періоду піврозпаду вібрувальної струни з виродженого газу. Це стало неабияким ударом для всіх нас, бо тепер ми не маємо вибору, а мусимо негайно розпочати трансляцію гравітаційних хвиль.

Натовп вибухнув емоціями. Дві величезні протилежні за суттю картини — Чен Сінь із немовлям на руках і ласкавим поглядом та холодний космос із підтвердженням швидкості другого трисоляріанського флоту — уособлювали варіанти вибору.

— Ви насправді розглядаєте можливість скоїти світоцид?! — запитав капітан Морович.

Незважаючи на сум’яття, що панувало довкола, Чу Янь не втратив звичного самовладання. Він проігнорував запитання Моровича й звернувся безпосередньо до екіпажів кораблів:

— Початок трансляції не створює для нас жодних ризиків. Нас уже не страшать ані погоня земних кораблів, ані знищення з боку Трисоляриса. Ми втекли, й ці два світи більше не загрожують нашому існуванню.

Усі зрозуміли сказане: софони, відправлені вслід кораб­лям, після потрапляння в сліпу зону втрачені назавжди, а Краплини знищені «Синім простором». Тож два світи втратили можливість відслідковувати місцеперебування обох кораблів у безодні простору поза межами хмари Оорта. Навіть із трисоляріанськими кораблями, здатними прискорюватися до швидкості світла, неможливо наново відшукати дві загублені посеред Усесвіту порошинки.

— Вами керує лише бажання помсти! — сказав один із офіцерів «Гравітації».

— Ми маємо всі підстави та повне право мститися Трисолярису. Вони повинні відповісти за скоєні злочини. На війні годі говорити про праведність ворога. Якщо наші припущення правильні, то передавальні комплекси на Землі вже знищені, а сама планета окупована. Цілком