Гра Ендера - Орсон Скотт Кард

Обличчя старого знову стало серйозним.

— Ти будеш близько до поразки, Ендере, але ти виграєш. Ти навчишся, як перемагати ворога. Він навчить тебе.

Учитель устав.

— У цій школі завжди є практика для молодого учня, щоби бути обраним старшим студентом. Двоє стають супутниками, і старший хлопець учить молодшого всьому, що він знає. Вони завжди борються, завжди конкурують, завжди разом. Я обрав тебе.

Коли старий підійшов до дверей, Ендер мовив:

— Ти занадто старий, аби бути студентом.

— На війні не питають, кадет ти чи ні, на війні вік не має значення. Я дізнався від жучар. А ти дізнаєшся від мене.

Тільки-но старий спробував відкрити двері, Ендер стрибнув у повітря і вдарив його в спину обома ногами. І вдарив настільки сильно, що ледь утримався на ногах, а старий закричав і впав на підлогу.

Зі скривленим від болю обличчям старий повільно підвівся, тримаючись за ручку дверей. Здавалося, він відключився, але Ендер був насторожі. Тим не менш, незважаючи на підозрілу уважність, він не оминув нового нападу: із шаленою швидкістю старий зненацька повалив його. Хлопець умить опинився на підлозі біля протилежної стіни, із закривавленими носом і губами, вдарившись обличчям об ліжко. Йому вдалося достатньо повернутися, щоби побачити старого, який стояв, скривившись, у дверях і тримався за спину. Ще й усміхався.

Ендер усміхнувся у відповідь.

— Учителю, — мовив він. — Як тебе звати?

— Мазер Ракхем, — відповів старий.

І зник.

З тих пір Ендер був або з Мазером Ракхемом, або на самоті. Старий говорив рідко, але був поряд: у їдальні, на заняттях, на тренажері, у його кімнаті вночі. Іноді Мазер полишав його, але тоді двері були замкненими, і ніхто не заходив, поки Мазер не повертався. Пройшов тиждень, протягом якого Ендер називав його Тюремником Ракхемом, Мазер відповідав на це ім’я так само легко, як і на своє, не виявляючи жодних ознак роздратування. І Ендер незабаром перестав.

Існували компенсації — Мазер показував Ендеру відео про старі бої від Першого вторгнення і до катастрофічної поразки Об’єднаних Космічних Сил у Другому вторгненні. Вони не були порізані цензурою громадського відео. Тож можна було бачити повністю, до всіх деталей, як відбувалися битви. Оскільки багато відео показували головні бої, вони вивчали тактику й стратегію жучар із різних напрямків. Уперше у своєму житті вчитель указував Ендеру на те, чого той не помічав. Ендер нарешті зустрів людину, живим розумом якої міг захоплюватися.

— Чому ти не помер? — Ендер запитав його. — Ти брав участь у бою сімдесят років тому. Я не думаю, що тобі навіть шістдесят зараз.

— Чудеса відносності, — відповів на це Мазер. — Мене тримали тут протягом двадцяти років після останнього бою, хоча я просив дати мені командування одним із зорельотів, які йшли на планету жучар і їхні колонії. Потім… зрозумів дещо про те, як солдати, будучи під стресом, поводяться у бою.

— Що саме?

— Тобі ніколи не давали достатньо знань із психології, щоби зрозуміти це. Досить сказати, що було видно, що я ніколи не зміг би командувати флотом… Я помер би раніше, ніж флот прибув… Але лише я один міг розуміти жучар, бо відкрив особливості їхнього мислення. Я був, і керівництво це знало, єдиною людиною, яка могла б перемогти їх розумом, а не завдяки щасливому збігу обставин. Я потрібен тут… навчити людину, яка могла б командувати флотом.

— І послали вас у зореліт на релятивістській швидкості…

— І тоді я розвернувся й повернувся додому. Дуже нудна по-дорож, Ендере. П’ятдесят років у космосі. За офіційними даними, для мене пройшло всього вісім років, а мені здалося, що п’ятсот. Усе заради того, щоби навчити наступного командира всьому, що я знаю.

— Це я маю стати командиром?

— Скажімо, ти наш найкращий вибір на даний час.

— Готують ще й інших, чи що?

— Ні.

— І саме через це я — єдиний вибір?

Мазер знизав плечима.

— Крім вас. Ви ж іще живі! Чому не ви?

Мазер похитав головою.

— Чому ні? Ви перемогли раніше.

— Я не можу бути командиром за вагомих причин.

— Покажіть мені, як ви побили жучар, Мазере.

Обличчя Мазера набуло загадкового виразу.

— Ви показали мені всі інші битви не менше семи разів. Гадаю, що бачив способи, як перемагали жучар раніше, і що ті робили, але ви ніколи не показували мені, як били їх ви.

— Відео дуже засекречене, Ендере.

— Я знаю. Я ці частини поєднаю, хоча б частково. Ви, з вашим крихітним резервом сил, і їхня армада, ті величезні важкі зорельоти, які запускали їхні зграї винищувачів. Ви врізаєтеся в один корабель, і на ньому пожежа, вибух. Ось де завжди зупиняються кліпи. Після цього солдати просто заходять на корабель жучар і знаходять їх усередині вже мертвими.

Мазер усміхнувся.

— Так багато для великих секретів. Ну, давай дивитися відео.

Вони були одні у відеозалі, і Ендер закрив долонею двері.

— Добре, давайте дивитися.

На відео було показано саме те, що Ендер зібрав докупи. Суїцидальне занурення Мазера в серце угрупування ворога, єдиний вибух, а потім…

Нічого. Корабель Мазера летить далі, ухиляється від ударної хвилі й продовжує свій шлях серед інших кораблів жучар. Вони не стріляють по ньому й не змінюють курсу. Два з них урізаються один в одного й вибухають у безглуздому зіткненні, якого пілот міг би уникнути. Але той не робить ні найменшого руху.

Мазер прискорює дії. Пропускає вперед.

— Ми чекали три години, — розповідав він. — Ніхто не міг у це повірити. Потім кораблі Об’єднаних Космічних Сил пішли в атаку на зорельоти жучар. Десантники взяли корабель жучар на абордаж. А на відеозапису показали жучар на своїх постах уже мертвими.

— Отже, ти бачиш, — підвів підсумок Мазер, — ти вже знаєш усе, що можна було побачити.

— Чому це сталося?

— Ніхто не знає. У мене є моя особиста думка. Але є багато вчених, які кажуть мені, що я недостатньо освічений, щоби мати власну думку.

— Ти той, хто виграв бій.

— Я теж думав, що маю право прокоментувати, але ти знаєш, як буває. Ксенобіологи і ксенопсихологи не можуть змиритися з думкою, що пілот зорельоту випередив їх завдяки вдалій здогадці. Гадаю, вони всі мене ненавидять, тому що після того, як побачили це відео, вони мусили доживати тут, на Еросі. Безпека, ти ж знаєш. Вони не були щасливими.

— Розкажіть мені.

— Жучари не розмовляють. Вони обмінюються думками, і це відбувається миттєво, як філотичний ефект. Як