Сивий Капiтан - Володимир Миколайович Владко

Саме тодi, коли юнак розглядав цих двох людей, що наближалися до галявини, Сивий Капiтан повернувся до кабiни. Олесь розчув, як Капiтан, увiходячи, кинув через плече в коридор:

- Треба виграти ще кiлька хвилин, Валенто! Електромагнiтний генератор не дiє через брак водню, "Люцифер" беззахисний... Лише кiлька хвилин, поки я пiдготую занурення. Поговорiть з ним про щось, розумiєте?

Здаля долинув стриманий, притишений голос Валенто Клаудо:

- Єсть, Капiтане!

Не звертаючи цього разу нiякої уваги на Олеся, Ернан Рамiро схилився бiля пульта i почав щось лагодити, тримаючи перед собою переносний iндикатор, який весь час спалахував - раз червоним, раз зеленим свiтлом.

Олесь чув розмову Валенто Клаудо, який стояв на даху "Люцифера", з тiєю худорлявою людиною, яку вiн називав Мiгелем Хуанесом. Звiдкись юнак пам'ятав це iм'я... А, саме так було пiдписане те оголошення, що обiцяло високу нагороду за приставлення до полiцiї Сивого Капiтана живим чи мертвим!..

Валенто, говорячи з Хуанесом, явно вигадував час. Це було необхiдно, бо коли б особливо уповноважений вiддав наказ стрiляти по "Люциферу" тепер, коли не дiяв електромагнiтний захист,- кулi й снаряди досягли б мети, i тодi... Нi, про це краще не думати!..

Нарештi Ернан Рамiро полегшено зiтхнув. Вiн випростався, натиснув кнопку сигнального дзвiнка, сповiщаючи тим Валенто Клаудо, що можна закiнчувати вимушену розмову. I вiдразу ж пiсля цього "Люцифер" повiльно, майже непомiтно рушив з берега у воду. Олесь розумiв i це: Капiтан навмисно дав найповiльнiший хiд, бо хотiв використати першi хвилини, щоб ворог на березi не встиг одразу зорiєнтуватися. А тодi вже "Люцифер" почав швидко занурюватись!

"Чи встигнемо? Чи встигнемо? - билася в головi юнака думка. - Адже генератор електромагнiтного захисту все ще не дiє; якщо почнуть обстрiл, "Люцифер" буде пошкоджений, коли не знищений..."

I от пролунали пострiли, якi примусили Олеся зблiднути. Йому здалося, що все загинуло, що от зараз автомобiль буде розстрiляно... нiщо не зможе врятувати "Люцифер" вiд смертоносної, нищiвної дiї снарядiв, коли не працює електромагнiтний захист! Швидше, швидше пiд воду, в цьому єдиний порятунок! Невже загинемо через те пошкодження вiд пiдступної мiни, що зiпсувала систему подачi водню?.. Нi, нi! Хоч сухий трiск, який пролунав угорi, доводив, що щось було таки пошкоджене пострiлами, "Люцифер" дедалi швидше занурювався. I прилади не сигналiзували про новi несправностi в механiзмах машини.

Туманна темно-зеленкувата смуга затягла екран цiлком. "Люцифер" занурився i тепер опускався нижче й нижче пiд воду. Звуки пострiлiв долинали вже ледве чутно, мов крiзь товсту ковдру. Нарештi вони вщухли зовсiм. Стало тихо, так тихо, наче весь свiт залишився десь далеко-далеко.

Нестримна радiсть охопила Олеся. Врятувались! Йому хотiлося палко потиснути руку Ернану Рамiро, подякувати йому. I в той же час було трохи дивно: чому ж навiть тепер, коли "Люцифер" спокiйно плив у глибинi озера, нi Сивий Капiтан, нi Валенто Клаудо не зрадiли? Чому на їх зосереджених обличчях не помiтно анiнайменшого полегшення?

- Треба спробувати ще раз, Валенто, - тихо сказав Ернан Рамiро. - На ручному насосi ми далеко не заїдемо...

- Єсть, Капiтане, - як завжди, вiдповiв Клаудо i вийшов.

Ручний насос?.. Отже, автоматичну подачу водню до центрального механiзму не полагоджено? Доведеться й далi витрачати збiльшену кiлькiсть водневого палива? Он стрiлка покажчика знову стрибає, мов у лихоманцi...

I ще подумав Олесь про те, що тепер прийшли новi турботи. Чи довго зможе пробути "Люцифер" пiд водою? Адже кисню в них мало. А як не вистачить?.. Треба буде пiдiйматися на поверхню озера, де чекають нацiленi гармати? Нi, пiдiйматися не можна, це ясно; I залишитися пiд водою - теж безперспективно. Що ж тодi робити? Тут - не море, не вiдпливеш пiд водою далеко вбiк, щоб виринути там, де ворог не чекає. Це ж просто озеро, хоч i досить велике. Значить, рано чи пiзно, а доведеться все ж таки виринати...

- Як же ми пiдiймемося на поверхню? - несмiливо запитав Олесь Сивого Капiтана. - Вони ж нас...

Ернан Рамiро пiдвiв на юнака свої сiрi очi. Мабуть, вiн про щось наполегливо думав, бо деякий час не вiдповiдав, мов намагався усвiдомити, про що його питають.

- На поверхню? - нарештi мовив вiн. - Я не збираюся пiдiйматися на поверхню озера, Олесю.

- Але...

- Ти ще багато чого не знаєш, - сказав Ернан Рамiро. - Зачекай, незабаром...

Дальшi його слова потонули в несподiваному оглушливому гуркотi. Немов одночасно з усiх бокiв загримiв тривалий i гучний грiм. Весь корпус "Люцифера" кинуло вбiк. Олесь ледве втримався на ногах. Уперше за весь час перебування на "Люциферi" вiн побачив, як зблiдло обличчя завжди врiвноваженого i стриманого Сивого Капiтана.

- Глибинна бомба! - вигукнув Ернан Рамiро. - Вони бомбардують мене! Вони хочуть знищити мене тут, на днi озера! А, значить, вони захлопнули свою пастку?.. Нi, ми ще поборемося!

Вiн нахилився над пультом керування, тримаючись однiєю рукою за штурвал, i натиснув другою на важiль прискорення ходу. Спалахнули сигнальнi лампочки. Стрiлка на покажчику подачi водню враз притиснулася до нуля,центральний механiзм забирав пальне без залишкiв. Але зараз Ернан Рамiро не звертав на це уваги i продовжував натискувати на важiль. Вiдчулося ритмiчне здригання пiдлоги. "Люцифер", тремтячи всiм корпусом, ринувся вперед. Куди?..

I ще раз ударив страшний грiм. Нiби вiн пролунав тепер ближче, нiж ранiше, чи це тiльки здалося? Капiтан швидко повернув штурвал. Якусь мить вiн прислухався, наче перевiряючи за гуркотом напрям, у якому треба вести "Люцифер", i знов швидким, рiшучим рухом крутнув штурвал. "Люцифер" кудись повертав, хоч його i кидало з боку на бiк, повертав i сунув далi й далi пiд водою... Ще вибух глибинної бомби - десь немов позаду...

I тодi гримонув четвертий вибух, найсильнiший з усiх! Стiна, бiля якої був Олесь, наче зiрвалася з мiсця i вдарила його по головi. В очах потемнiло, нiби згасли всi лампочки.

Шум моторiв "Люцифера" немов захлинувся. На мить машина спинилася, потiм знову почала працювати, - нерiвно, уривчасто, з перебоями.

Ернан Рамiро, вчепившись у штурвал, керував "Люцифером", що гойдався з боку на бiк i сiпався вперед