Чудесний генератор - Володимир Миколайович Владко

— Мушу відразу ж таки поінформувати вас, товариші, про деякі зміни. Насамперед відзначу, що бригада, яка працювала тут, у радгоспі «Перемога», з новим ультракороткохвильним генератором, захопившись виключним впливом УКХ на живі істоти, працювала не досить серйозно. Досліди були поставлені випадково, наслідки цих дослідів не вивчені так глибоко, як цього вимагає надзвичайна їх важливість…

— От, відразу й розносить, — прошепотів Ромі Олесь.

— Мовчи, він таки має рацію, — відповів Рома сердито.

— Давайте перелічимо роботи бригади, — продовжував Антохін. — Просвічування зерна пройшло більш-менш добре. Але хіба не ганьба для серйозних дослідників той випадок з пацюками, що дав наслідком жахливе явище гігантизму?.. Добре, що пощастило відразу ж ліквідувати все. А що могло б вийти з цього? Розплодження гігантських пацюків могло б у майбутньому обернутися просто-таки на стихійне лихо… Так. Візьмемо далі, наслідки з просвічуванням курей і яєць. Тут обійшлося спокійніше; і все ж таки, немає повного аналізу явища, не вивчені всі локальні впливи УКХ. Найкраще, на мою думку, з кролями. Тут, правда, немає ніяких «чудес» в лапках. Але досліди поставлені були науково, товариш Рая вела щоденник. І її досліди дають дуже цікаві дані. Наприклад, товаришка Рая остаточно розв’язала питання про вплив УКХ на найпростіші організми — бактерії, інфузорії. Це буде дуже корисним для наших товаришів, які беруться вивчати дію УКХ на хворі організми. Випадок з опухом на собаці так само дав цікаві наслідки. Зокрема підкреслюю красиве й дотепне використання «електроножика». Товаришка Рая працювала добре.

Іван Петрович замовк. І потім відразу голос його набрав гнівного виразу:

— М-да… А от щодо корів, то це ж, знаєте, зовсім неприпустимо: не перевіривши наслідків просвічування на якійсь одній тварині, відразу поставити широкі досліди на доброму десятку корів… Я вважаю, що Данило Якович цілком правильно обмежив роботу бригади. Шкода, що він не зробив цього раніше…

Директор поглянув на молодих дослідників: вони сиділи схиливши голови. А Антохін безжалісно говорив далі:

— Звісно, дослід з волоссям Андрія Антоновича, зрощування нової рослинності на його лисині — дуже цікавий. Проте, бригада цілком винна в тому, що створила в своїй роботі такі умови, коли недосвідчена людина дістала змогу, користуючись генератором, наробить лиха сторонній особі. Ви знаєте, товариші, про що я кажу…

Іван Петрович навмисне висловився дещо туманно про випадок з лисиною бідного Потапича. Він, очевидно, не хотів будь-чим образити старого Андрія Антоновича, що й сам не радий був, звісно, наслідком свого невдалого просвічування.

— Так от, — продовжував Антохін, — не віднімаючи від роботи бригади нічого, я підкреслюю, що вона працювала не так, як того вимагали інтереси нашої радянської науки. Так, так, я звертаю на це вашу увагу.

Голос Івана Петровича набрав помітної урочистості:

— Де й коли вченим давалися такі можливості, які дістали ви для роботи з вашим генератором? Вам дали цілий радгосп з його зерновим і тваринницьким господарством. Вам сказали: працюйте, допомагайте в той самий час радгоспові. Вам дали все. Ніде в цілому світі, крім нашої Радянської країни, не могло бути такого. Тільки у нас працівники науки мають такі надзвичайно сприятливі, не чувані ніде умови для своєї роботи. Але ці найсприятливіші умови покладають велику відповідальність на дослідників. Це зрозуміло для кожного. Так от тепер, у світлі цього, скажіть мені, чи виправдали ви надії, які покладалися на вас?.. Мовчите? Бо нема чим виправдатися?.. Так от, слухайте. Нам доведеться внести певні зміни. Прошу стежити. Насамперед, ми припиняємо досліди з безпосереднім просвічуванням тут, у радгоспі…

Олесь здивовано поглянув на Івана Петровича, — не менш здивовано, ніж Рома й Рая.

— Так, просвічування ми припиняємо, — повторив Антохін. — Ми перевозимо генератор назад, до міста. Там він буде потрібний для деяких дальших важливих робіт. Разом з генератором звідси виїжджають Петро й Рома. Товариші Олесь і Рая тимчасово залишаться в радгоспі, щоб закінчити обробку наслідків дослідів, які тут було проведено. Особливу увагу вони звертають на поведінку корів і курей. Нам треба конче знати, як позначиться на організмі інших тварин велике збудження, яке було створено просвічуванням. А товариші Петро й Рома відразу ж візьмуться в місті за нові досліди. На превеликий жаль, у нас поки що лише один генератор. Він потрібний там, у місті. Отже, і всі роботи будемо провадити там. Все зрозуміло?

Слухачі мовчали. Рома запитливо дивився на Містера-Пітерса: адже він мусів знати те, чого не договорював Іван Петрович. Але Містер-Пітерс мовчав. Тому Рома підштовхнув Олеся, який запитав:

— Якщо можна, скажіть, будь ласка, Іване Петровичу, які то будуть нові досліди в місті?

Антохін хитнув головою:

— Про все взнаєте згодом, товаришу. Спочатку вам, як я вже сказав, доведеться закінчити обробку матеріалів — тут, у радгоспі.

Далі запитувати не доводилося. Антохін додав ще:

— Генератор повезе звідси моя машина — разом з експериментаторами, що відразу їдуть до міста. Якщо немає запитань, прошу негайно ж готуватися до від’їзду. Данило Якович, ми з вами підемо разом до вашого кабінету, поговоримо там на волі.

Через дві години все було закінчено. Розібраний генератор лежав у тих самих ящиках, у яких його привезли сюди. Містер-Пітерс оглядав востаннє лабораторію — чи не забули чогось?.. Рома був біля машини. Почувся легкий стукіт у двері.

— Увійдіть.

На порозі показалася Ганна. Обличчя в неї було сумне. Великі чорні очі тужливо дивилися на Містера-Пітерса.

— Ви від’їжджаєте?.. — спитала Ганна, не наважуючись зайти до кімнати.

— Так, — сухо відповів Містер-Пітерс, не підводячи очей.

Він боявся, що подивившись на Ганну, він уже не зможе втриматися в межах офіціального тону. А саме так він вирішив розмовляти з нею будь-що.

— І не скоро повернетеся?.. — несміливо спитала ще Ганна.

— Не знаю.

— Чого це ви такий злий? — зробила Ганна важку спробу пожвавити діалог.

— Я просто зайнятий… часу немає, — не піддався Містер-Пітерс, дивлячись на порожній стіл.

Ганна зітхнула. Вона таки цілком одверто не розуміла, чого розсердився Містер-Пітерс. Весь час був такий ласкавий. Все йшло гаразд