Версола. Книга 1. Колоніст - Сергій Залевський
— Аааа! — погрозив пальчиком чиновник — значить, тема тобі цікава? Дивися, є у мене один новенький.
Тут мисливець поморщився і поставив склянку на стіл, збираючись щось сказати своєму співрозмовникові.
— Не кривися: хлопець, хоч і новий в селищі, але дуже перспективний — я у нього викупив трофеїв більше, ніж на шістдесят шматків, і це тільки те, що у нього лежало в рюкзаку. Відразу скажу, бачачи твою зацікавлену пику, що все, що я у нього узяв не підлягає обговоренню — у нас з ним договір про постачання, як і з тобою. Якщо буде так цікаво, спробуй у нього розпитати — хлопець виглядає просто, тримається теж так само, на відморозка не тягне.
— Гм, зацікавив — продовжуй, я тебе слухаю — хто, що, звідки?
— Ось тут найцікавіше: вийшов на пост периметра дві доби тому один, пішки — розумієш, Волш, пішки! При собі нічого, окрім іглостріла і старого мішка за спиною не мав…. ну там по дрібниці — ножі і всяке таке. Я з ним поговорив — в собі не замикається, товариський, усім цікавиться, намагається торгуватися, хоча до мене йому ще, як до…
— Гаразд-гаразд, я зрозумів, що ти найрозумніший і пронирливий торгаш в нашому селищі, давай далі по фігурантові.
— Гм, так от: сказав, що був в групі ще з двома мисливцями, але імен не пам'ятає — списує на наслідки ментальної атаки пари примарних левів — це я так зрозумів по опису, що почув від нього. Представляєш, Волш — вижив після контакту з такими монстрами — у нього удача в крові по самі гланди!
— А ті двоє, що були з ним в групі, що з ними? — поцікавився Волш, хоча і так було все зрозуміло — за всю історію колонізації цих хижаків бачили всього пару разів.
Перший раз дивом залишився в живих один з групи в шість чоловік — просидів три доби в холодильнику, де його не відчули звірі, правда потім довго лікувався від переохолодження і якихось наслідків. Другий раз ці тварюки були помічені також групою мисливців, правда в той раз ніхто не вижив — інформацію вдалося зняти з кристала одного зі всюдиходів, який залишився включеним кимось з людей і так простояв, поки його не знайшли випадкові подорожні. Саме тоді цих милих звіряток внесли у бази по фауні — короткий епізод, зафіксований камерою всюдихода, послужив основою для класифікації цих хазяїв савани.
— Хлопець сказав, що ті двоє були у цей момент зовні і потрапили під навіювання, а він сам просидів в машині дві або три доби.
— Кайл, це нереально, ти ж знаєш — якщо пара таких кішок убила і з'їла групу в п'ять чоловік, причому деякі теж були усередині транспорту, то ці троє повинні були загинути всі. Твій хлопець вийшов би зі всюдихода, як маріонетка і прийшов би прямо в пащу цих звірів. Такого бути не може, що ти мені казки розповідаєш, я ж не новачок, що учора тільки прилетів.
— Я тобі не сказав найголовнішого: відразу відправив його на обстеження, як і належить по протоколу для тих, що поступають на поселення. Так от: повна байдужість до зовнішнього навіювання — ось так він і вижив. Тому я хочу, щоб ти узяв його до себе і навчив полюванню, обробці і усьому іншому — бази базами, а практику йому потрібно напрацьовувати, і я не сумніваюся, що ти з ним порозумієшся. Тільки ось ще що, друг — інформація про його ментальну стійкість не підлягає поширенню, зрозуміло?
Волш деякий час усвідомлював сенс сказаного: якщо все так, як говорить Кайл, а сенсу брехати тому немає ніякого, то можна і треба брати новачка в команду — з такою корисною властивістю він може стати дуже цінним партнером. Напарник, який може відтягати тебе всередину, коли ти втрачаєш над собою контроль — це просто подарунок долі. Волш довго не думав.
— Візьму твого хлопчака в частку, якщо не збрехав щодо його імунітету, наш контракт на постачання ще в силі?
— Звичайно, сам знаєш, мало хто хоче їздити за хижаками — дрібніє мисливська братія, дрібніє. Загалом, натренуй його — я хочу, щоб за рік він став справжнім профі своєї справи, у мене на нього великі плани.
— А на мене у тебе які плани, якщо не секрет? — посміхнувся мисливець — теж великі, або не дуже?
— Не чіпляйся до слів, бери хлопця до себе — великі плани на вас двох. До речі, я йому грошей під договір дав за його трофеї, допоможи підібрати спорядження, якщо він раптом засумнівається в асортименті. Так,… ніби все сказав, що хотів — все, чекай, я дав йому твій контакт, він не особливо хоче сидіти в селищі, говорить, що охота йому подобається — ви безперечно порозумієтеся!
Віктор зустрівся зі своїм майбутнім наставником через день — на той час у нього уляглася база по фауні і по флорі планети — порився там, знайшов тих же свинок, наприклад, знайшов ще багато знайомих «облич», так би мовити, яких бачив за час свого блукання по савані. Не знайшов тільки того дерева-груші з плодами трьох типів, тих чорних бізонів або буйволів, які загидили оазис і взагалі поводилися досить агресивно і кішок. До речі, подивився ціни на закуповувану сировину — пакет з цінами додавався до договору, отриманого від чиновника. В середньому виходило, що м'ясо на вагу приймали усі по 1–2 бона за кілограм, залежно від поширеності породи. Можна було працювати м'ясником — бити нешкідливих звіряток і возити повні причепи м'яса — таким бізнесом тут займалися поголовна більшість мисливців.
М'ясо хижаків йшло по інших тарифах і засіло у нього в голові, але найприємніші ціни йшли на внутрішні органи тварюк. Найдорожче цінувалися: печінка — від ста бон
