Її величність кішка - Бернард Вербер
— А інтернет заважав їхньому планові?
— Людьми важче маніпулювати, коли вони спілкуються між собою і обмінюються правдивою інформацією. Тому фанатики саботували інтернет і знищили його з допомогою вірусу.
Поки я пробую уявити можливі наслідки цієї катастрофи, стається ще одна. Десь поблизу лунає вибух. Паніка посилюється. Піфагор знову ділиться інформацією з перших вуст:
— Поки всі оговтувались від аварії з інтернетом, хтось зі своїх підірвав інформаційну систему Орсе і втік.
Ми біжимо до місця подій і перестріваємо Романа Веллса, він теж біжить туди. І раптом вражено зупиняється перед відкритим спорожнілим сховищем.
— Цього я боявся найбільше, — каже Піфагор.
— Поясни, будь ласка.
— Думаю, хтось скористався панікою і викрав USB-накопичувач із РЕВАЗ.
Роман Веллс просто в розпачі. До нього підбігає Наталі. Вони про щось говорять.
— Це мій асистент Крістоф! Його недавно навернули. Я бачив, як він молиться на підлозі, повернувшись на Схід. Я й подумати не міг, щоб він зайшов так далеко і викрав накопичувач!
— Чому він це зробив? — запитує Наталі.
— Бо фанатики хочуть бути єдиними, хто має доступ до знань. А у РЕВАЗ були інструкції з виготовлення зброї, навіть винятково небезпечної. Саме це їх найбільше цікавить.
Філіп долучається до нас і вигукує:
— Здається, я знаю, де Крістоф.
— Кажи, — відповідає Роман з променем надії в очах.
— Наша розвідка наткнулась на півдні на хімічний завод очисних продуктів, де зібралися фанатики й пацюки. Це за десять кілометрів звідси. Недалеко від в’язниці Флері-Мерожис.
Роман тут же відповідає:
— Негайно ходімо туди!
— Але ми не зможемо наздогнати Крістофа.
— Тоді розберемося з ним на місці. Хіба є інший вихід? Не можемо ж ми віддати єдине сховище людських знань релігійним фанатикам! Якщо ми це допустимо, вони вигублять всі здобутки цивілізації і світ порине в темряву. Хто зі мною?
Роман повертається до людей у білих сорочках.
— Повторюю: ХТО ЗІ МНОЮ?
Присутні опускають очі.
— Вибач, Романе. Фанатики озброєні автоматами, іти проти них — самогубство! — відповідає хтось із натовпу.
— Але ми теж будемо мати зброю.
— Серед них багато злочинців, які втекли з тюрми і перекинулись у релігійний фанатизм. Це не вівтарні дружинники, серед них є серійні вбивці. Вони, на відміну від нас, вміють битися. Будьмо реалістами, ми ніколи не переможемо цих нелюдів.
— На нашому боці розум.
— Розум не допоможе зупинити кулі. Велика армія озброєних дурнів завжди візьме гору над купкою інтелектуалів, якими б добрими стратегами вони не були.
Я нявчу Піфагорові:
— Вони бояться, еге ж?
— Так, я теж це відчуваю.
Роман нетямиться з люті.
Ви мене знаєте, я не з тих, хто стоятиме осторонь, тож я беру слово і прошу Наталі перекласти мої слова людям:
— Попри все — треба діяти. Якщо ніхто не хоче наражати себе на небезпеку, то це зроблю я. Я, кішка Бастет, готова допомогти вам повернути РЕВАЗ, але за однієї умови: Роман встановить захисну електричну систему з колючого дроту на острові Сіте.
Мою пропозицію сприйняли не так тепло, як я сподівалася. Директор Філіп Сарфаті відповідає:
— Але ж ви всього-на-всього кішка…
— Так, власне! Вони не можуть припустити, що звичайна кішка піде в розвідку. До речі, з мене краща за вас шпигунка, бо я можу безшумно рухатись у темряві. Кішка може пробратись туди, де людині — зась.
Всіх дивує моя пропозиція, але інших варіантів немає, тож Роман погоджується:
— Гаразд, Бастет. Хай так і буде: ти допоможеш мені відібрати РЕВАЗ, а я допоможу тобі захистити твій острів.
Піфагор не бажає долучатися до нашої команди, виправдовуючись тим, що в разі моєї загибелі йому треба буде далі шукати поміч для нашої спільноти.
Він боїться.
Ми з Романом беремо велосипед і їдемо. Я вмостилась у нього в рюкзаку поруч з інструментами та всяким знаряддям, яке може стати нам у пригоді. Ми їдемо по звивистих польових стежках. Минаємо пагорби і лісові ділянки. Врешті Роман зупиняється і ставить ровер біля дерева.
— Це тут, — каже він через навушник-перекладач.
Виймає бінокль.
— Це і є хімічний завод промислових очисних продуктів.
Перед нами будівля із заокругленим дахом, з якого стирчить великий димар. На будівлі видніється назва.
— Чому релігійні фанатики вибрали саме це місце?
— Бо знайшли на заводі спосіб захисту від пацюків. Поглянь-но сюди.
Він показує пальцем на рів довкола заводу, наповнений зеленкуватою рідиною. Роман пояснює:
— Це не вода, а соляна кислота. Вона розчиняє всю органіку, з якою входить у контакт.
Я приглядаюсь пильніше і зауважую на берегах сотні пацючих скелетів. Мені по шкірі пробігають мурашки.
— Як же вони заходять і виходять?
— Підозрюю, в них є підйомний міст через рів, як у середньовічних замках.
Роман пильно оглядає територію. Через кілька хвилин каже:
— Не будемо нападати зараз, почекаємо ночі. Тоді зможемо проникнути всередину і діяти непомітно.
Він крутить у руках бінокль.
— Я дуже рада, що ви погодилися врятувати наших друзів на острові Сіте, — кажу я.
— Та все ж, Бастет, ти повинна розуміти, що я нічого не можу гарантувати: навіть з електричним колючим дротом можуть бути проблеми, наприклад, живлення. Не вистачить одного засобу захисту, треба забезпечити постійне живлення, крім того, необхідно мати план втечі.
Я уважніше придивляюсь до чоловіка у блакитних окулярах. Він має дивовижну здатність передбачати труднощі, про які я й подумати не могла.
— План втечі? Що ви маєте на увазі?
— Ось візьмімо, до прикладу, тебе, Бастет. Ти зуміла покинути острів Сіте — як тобі це вдалось?
— На повітряній кулі.
— На чому?
— Ну, знаєте, така велика куля, наповнена теплим повітрям, — адже це зветься «повітряна куля»? Ну, такий людський винахід, здається.
Він усміхається.
— Геніальна ідея. Я б ніколи до такого не додумався!
— Нас було всього троє: людина Наталі та пара котів. А на острові ще сотні котів і десятки людей, яких треба переправити.
Роман Веллс стискає губи та про щось замислюється.
— Ну, тоді треба сконструювати більшу повітряну кулю зі складнішою системою керування. Такі апарати існують, вони звуться дирижаблі або цепеліни, колись їх використовували як транспорт, переправляючи повітрям десятки і навіть сотні пасажирів на далекі відстані.
— Думаєте, нам вдасться збудувати цепелін та евакуювати людей і котів з острова Сіте?
— А чому ні? У РЕВАЗ є схеми цепелінів. В Орсе ми візьмемо необхідні матеріали: гелій та
