Сплячі красуні - Стівен Кінг

Він підняв безутішного хлопчика під пахви й поніс у дім. — Чи не вельми обтяжливим для тебе буде поводитися пристойно, якщо я попрошу?

2

Клінт залишався з Євкою майже весь час, доки тривав процес її оформлення. Лайла — ні. Клінт хотів, щоб вона була поряд, хотів їй нагадувати, що не можна засинати, хоча він почав на цьому наголошувати ще коли вона щойно вилізла зі своєї машини на тюремній парковці. Він уже встиг повторити це Лайлі з півдесятка разів і розумів, що своєю настирливістю випробовує її терпіння. Також він хотів у неї спитати, де вона була минулої ночі, але це могло зачекати. Зважаючи на події, які розвивалися тут, у широкому світі, він не був навіть певен, чи взагалі це має якесь значення. Але подумки повсякчас повертався до цього, наче той собака, що лиже собі болючу лапу.

Невдовзі по тому, як Євку привезли під конвоєм у темницю, прибув і заступник директорки Лоренс «Лор» Гікс. Директорка Котс залишила Гіксу опрацювання паперів новоприбулої, а сама почала телефонувати, прагнучи настанов від Бюро виправних закладів і надзвонюючи по списку всім, хто не був зараз у наряді.

Як виявилося, там мало чого було опрацьовувати. Євка сиділа з руками, прикутими до стола, в кімнаті допитів, досі одягнена (на той момент) в казенні лахи, які їй видали Лайла і Лінні Марс. Хоча обличчя мала побите після кількох зіткнень з перегородкою в Лайлиному крузері, очі і настрій у неї лишалися недоречно веселими. На запитання про її поточну адресу, родину і медичну історію вона реагувала мовчанкою. Коли спитали про прізвище, вона сказала:

— Я за це думала. Ну, скажімо, Блек. Блек годиться. Не маю нічого проти Доу, що означає олениця, самка, але Блек, чорна, здається кращим прізвищем для темних часів. Звіть мене Євкою Блек.

— То це не справжнє ваше прізвище?

Нещодавно від дантиста, Гікс говорив ротом, все ще затужавілим після новокаїну.

— Ви не змогли б навіть вимовити мого справжнього імені. Імен.

— Та все ж таки назвіть мені його, — запропонував Гікс.

Євка тільки поглянула на нього тими своїми веселими очима.

— Якого ви віку? — спробував Гікс.

Ось тут життєрадісність жінки зів’яла до того, що здалося Клінту зажурою.

— Нема в мене віку, — промовила вона, та тут же й підморгнула заступникові директорки, немов вибачаючись за таку пафосність.

Заговорив Клінт. Пізніше буде час для повноцінного сеансу, але, попри все те, що наразі відбувалося в світі, його підбивало нетерпіння.

– Євко, ви усвідомлюєте, чому ви тут?

— Щоби пізнати Бога, любити Бога, служити Богу, — відповіла Євка.

А потім, наскільки дозволяв ланцюг, вона звела вгору руки в кайданках, демонстративно перехрестилася і розсміялась. Більше вона не сказала нічого.

Клінт пішов до свого кабінету, де, як сказала Лайла, вона на нього чекатиме.

Там він побачив, що вона говорить у свій наплічний мікрофон. Вимкнувшись, Лайла сказала:

— Я мушу їхати. Дякую, що прийняли її.

— Я тебе проведу.

— Не хочеш зайнятися своєю пацієнткою?

Лайла вже вирушила коридором до внутрішніх головних дверей з піднятим угору обличчям, щоб офіцер Міллі Олсон на моніторах могла бачити, що вона повноправна громадянка — фактично Джоан Закон[127] — а не якась із тутешніх утримуваних.

Клінт сказав:

— Обшук голяка і дезінфекція — це жіноча справа. Я приєднаюся, щойно вона буде одягнена.

«Але ж ти сама все це знаєш, — подумав він. — Ти така втомлена, що забула, чи просто не хочеш зі мною балакати?»

Двері задзижчали, і вони увійшли в тамбур між в’язницею і фойє, таке крихітне приміщення, що Клінт завжди відчував тут легку клаустрофобію. Знову дзижчання, і вони опинилися в країні вільних чоловіків і жінок. Лайла попереду.

Клінт погукав дружину, ще не встигла вона вийти.

— Ця Аврора…

— Скажи знову, що мені не можна засинати, і я напевне закричу.

Їй хотілося, щоб це прозвучало жартівливо, але Клінт бачив, як Лайла намагається стримати своє роздратування. Неможливо було не помітити напружені брижі обабіч її губ і мішки під очима. Вона вибрала казково невдачний час для роботи в минулу ніч. Якщо слово удача взагалі тут доречне.

Він провів її до машини, де зі схрещеними на грудях руками огинався Рід Берровз.

— Ти не просто моя дружина, Лайло. Коли йдеться про правоохоронні органи округу Дулінг, ти в нас велике цабе.

Він простягнув руку, подаючи їй якийсь складений папірець.

— Візьми, і першим чином придбай оце.

Лайла розгорнула папірець. То був рецепт.

— Що таке провігіл?

Він поклав долоню їй на плече і притягнув ближче, зовсім не бажаючи, щоб Рід підслухав їхню розмову.

— Це проти апное вві сні.

— У мене нема такого.

— Нема, але це допоможе тобі не заснути. Я не плету дурниць, Лайло, ти мені потрібна притомною, і нашому місту ти потрібна притомною.

Вона напружилася під його рукою.

— Гаразд.

— Зроби це швидше, поки не розпочалася веремія.

— Слухаюсь, сер. — Його настанови, нехай навіть проголошувані з найкращих спонукань, явно її дратували. — Тільки розберися, що там з моєю божевільною. — Вона змусила себе усміхнутися. — Я завжди можу поживитися в коморі речових доказів. У нас там гори маленьких білих пігулок.

Йому таке не спадало на думку.

— Це важливо мати на увазі.

Вона відсторонилася.

— Я пожартувала, Клінте.

— Я не кажу, щоб ти експериментувала з чимось. Я просто кажу, що… — він склав докупи долоні, — що це лише треба мати на увазі. Ми не знаємо, до чого це все призведе.

Вона з сумнівом подивилась на нього й відчинила двері крузера.

— Якщо говоритимеш із Джаредом раніше за мене, скажи йому, що я намагатимуся приїхати додому на вечерю, проте шанси хисткі, майже нульові.

Лайла сіла в машину і, переш ніж вона встигла підняти вікно, щоб сповна скористатися роботою кондиціонера, Клінт, не зважаючи на присутність Ріда Берровза і на ту раптову, неймовірну кризу, на можливості якої наголошували новини, ледь не стрелив запитанням. Запитанням, яке, на його думку, чоловіки повторюють тисячоліттями: «Де ти була вночі?» Натомість він промовив, і на мить відчув себе розумником:

— Гей, любонько, не забула про Гостинно-Гірську? Вона, може, й досі заблокована. Не намагайтеся скоротити собі дорогу.

Лайла не змінилася на обличчі, просто кивнула: угу, гаразд, махнула на прощання рукою і завернула крузер до подвійних воріт між в’язницею й автотрасою.

Він повернувся назад якраз вчасно, щоб побачити, як Євку «ви не змогли б навіть вимовити мого справжнього імені» фотографують для її