Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Фантастика » Плутонія - Володимир Опанасович Обручев

Плутонія - Володимир Опанасович Обручев

Читаємо онлайн Плутонія - Володимир Опанасович Обручев
нею, майже вихоплювалася з води, з шумом розрізуючи хвилі і витягуючи шию далеко вперед.

Це ловіння риби плезіозаврами, за яким мандрівники стежили з великим інтересом, закінчилося бійкою. Обидва плезіозаври одночасно схопили ту ж саму рибу, очевидно, досить велику, і кожний намагався вирвати її з пащі другого.

Одному це пощастило, і він кинувся тікати. Другий переслідував його, наздогнав і обвив своєю шиєю шию супротивника, щоб змусити його випустити рибу. Сплутані шиї звивалися то в той, то в інший бік, темні тіла натискували одне на одне, короткі хвости і ласти-плавці шалено били по воді, розбризкуючи її фонтанами. Нарешті, один плезіозавр, розлютувавшись, випустив рибу, вп’явся зубами в шию супротивника і потяг його вглибину. Вода ще довго хвилювалася над тим місцем, де зникли тварини.

Через годину Громеко і Каштанов, збираючи на березі викинуті хвилями куски дерев для нічного вогнища, побачили темну масу, що гойдалася на хвилях. Її несло понад берегом, поступово наближаючи; нарешті вона зупинилася, очевидно попавши на обмілину.

Повернувшись з дровами до намету і побачивши, що два товариші вже сплять, вони відв’язали один з човнів і попливли до темної маси. Виявилось, що це один з плезіозаврів, на трупі якого вже сиділи якісь великі птахи й клювали його; інші, трохи менші, кружляли в повітрі над ними, очевидно, чекаючи своєї черги, щоб поживитися. Голоси цих птахів нагадували квакання величезних жаб, а літали вони, як кажани.

Довелося розігнати зграю кількома пострілами, щоб наблизитися до трупа, голова якого з верхньою частиною шиї трималась тільки на клаптях шкіри, пошматованої зубами суперника. Мертва тварина пливла черевом догори, виставивши з води свої величезні ласти-плавці. Черево було вкрите голою шкірою буро-зеленуватого кольору.

Витягти плезіозавра на берег не було можливості: його тулуб мав більш як два метри завдовжки, хвіст трохи менше, а шия більше; задні ласти становили майже півтора метра.

Підстрелені птахи були летючими ящерами[31] двох родів: більші (птеродактилі) величиною перевищували орла, дрібні досягали розмірів великої качки.

Ті й другі мали велику голову з зубатим дзьобом, голий тулуб і літальну перетинку, що з’єднувала передні й задні кінцівки, як у кажана. Птахи дрібної породи мали довгі хвости.

ПЕРЕЇЗД ЧЕРЕЗ МОРЕ

Другого дня погода була цілком сприятлива для плавання по морю. Небо було майже безхмаре, дув слабкий північний вітер, який давав змогу використати парус і, одночасно, не здіймав великої хвилі. Готуючись у дорогу, уважно оглянули човни та пліт і розіп’яли намет між двома баграми, що заміняли щогли. На піраміді з плавнику, що її спорудив Макшеєв на березі, поставили ще жердину з білим прапором, який повинен був служити сигналом, коли повертатимуться назад. Трохи далі від берега, біля самого краю заростів, куди прибій міг дістати тільки у виняткових випадках, у піску викопали яму і сховали в ній зібрані колекції — гірські породи, гербарії, черепи, кістки та шкури тварин, щоб бува не підмочити їх під час плавання і не везти зайвого вантажу. Над засипаною ямою спорудили другу піраміду з плавнику, щоб хижаки, приваблювані запахом шкур, не могли розкопати її. До піраміди прив’язали пляшечку з коротким описом шляху експедиції від юрти до берега моря.

Закінчивши ці роботи, мандрівники сіли в човни і вирушили в дорогу, тримаючи курс прямо на південь, до протилежного берега, що ледве вирисовувався вдалині. Коли судно трохи віддалилось від берега, вітер надув парус, і рух став швидший.

Відпливши від північного берега моря, мандрівники краще могли роздивитися його загальний характер. В обидві сторони, на схід і на захід від гирла ріки Макшеєва, берег обступала та ж висока зелена стіна, розірвана в небагатьох місцях гирлами подібних же річок. Піраміда з прапором добре вирізнялася на зеленому фоні. Ні гір, ні навіть горбів за смугою заростів не було видно, і місцевість, що межувала з цим берегом моря, на чималій віддалі являла, очевидно, низовинну рівнину, як видно поспіль лісисту і болотисту.

Після двох годин плавання зробили відпочинок, пустивши судно пливти тільки під парусами.

Море було майже спокійне. Легкий вітерець здіймав маленькі брижі на його поверхні, зовсім пустинній далі від берегів. Глибина була велика, бо шнур з тягарем, завдовжки в сто метрів, не дістав дна. Інших засобів виміряти глибину у мандрівників не було. Відпочивши, вони знову взялися за весла і гребли ще годину.

Тепер вони були приблизно посеред моря, бо обидва береги здавалися однаково віддалені. Незабаром вітер повіяв дужче. Попливли швидше. Вже добре було видно високі кручі чорного, лілового й червонуватого кольору, що підносилися уступами у глиб країни. Вони тягнулися вздовж самого берега, а далі вправо поступалися місцем зеленій стіні лісу. Стіну цю ще далі вправо змінювали високі червонуваті горби, які то доходили до самої води, то відмежовувалися від неї вузькою смугою зелені.

У міру наближення до берега море почало оживати. З’явилися величезні медузи, до метра в діаметрі, прозорі драглисті тіла яких погойдувалися на хвилях. Коли переставали гребти, у воді можна було розглядіти зграї великої і дрібної риби. Іноді показувалися наутилуси, що розпускали свої паруси і червоні щупальця поверх сніжно-білої черепашки.

За два кілометри від берега кількість жителів моря ще побільшала. Подекуди водорості утворювали цілі плавучі острови, і весла насилу занурювалися в їх зелену м’яку масу; разом з стеблинами цих рослин можна було добувати з моря дрібних черепашок, рибок і комах.

Кинули свій імпровізований лот; глибина становила двадцять п’ять метрів. Звідси вже добре видно було білу смугу прибою біля підніжжя кручі.

Досі плавання йшло якнайкраще і більше скидалося на веселу прогулянку. Але незабаром мандрівникам судилося зазнати і тривожних моментів. Приблизно за кілометр від берега з води швидко виринула на

Відгуки про книгу Плутонія - Володимир Опанасович Обручев (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: