Право на істину - Олег Костянтинович Романчук
Помічник президента кивнув головою, немовби дякуючи за надану можливість виступити, неспішно підвівся, елегантним жестом поправив темно-вишневу краватку, яка чудово гармонувала з голубою сорочкою і темно-синім однобортним костюмом у ледь помітну смужку. В манері триматись відчувалося, що цей сорокарічний джентльмен знає собі ціну.
Спілберг розкрив коричневу папку, що лежала перед ним, і, відклавши кілька паперів убік, взяв у руки блідо-зелений аркуш. Швидко пробігши очима по надрукованому тексту, почав свій виступ:
— Від імені президента вітаю присутніх у цьому кабінеті, де не раз приймалися відповідальні рішення на благо нашої країни, на захист демократичних цінностей та ідеалів свободи в різних куточках планети.
Послідували енергійні оплески. Коли вони стихли, помічник президента повів далі:
— Перш за все хочу повідомити вас, джентльмени, що, відмовившись від Договору ОСО-2, глава нашої адміністрації представив конгресу секретну доповідь про виконання нами і росіянами угод ОСО-1 і ОСО-2. У супровідній сказано, що “радянські сили досить значні, і, на нашу думку, їх більше ніж досить для задоволення радянських воєнних потреб”. Далі йдеться про те, що Білий дім планує найближчим часом здійснити повну програму стратегічної модернізації збройних сил. Це дозволить нам до 1996 року розгорнути триста двадцять міжконтинентальних балістичних ракет МХ, триста тридцять шість стратегічних бомбардувальників В-1, закупити сто сорок чотири ракети для підводних човнів “Трайдент-2”, збудувати чотири ядерних підводних човни типу “Огайо”, здійснити програму виробництва міжконтинентальних балістичних ракет “Міджітмен” і завершити розробку принципово нового стратегічного бомбардувальника по програмі “Стелс” — літака, невидимого для радарів, активізувати НДДКР у галузі протиракетної оборони. Після відмови від ОСО-2 у нас зросли шанси покінчити з Договором по ПРО, який перешкоджає реалізації програми Ес-Ді-Ай і, зрозуміла річ, не відповідає інтересам безпеки Сполучених Штатів. У всякому разі, тепер ми повинні значно ширше інтерпретувати положення Договору по ПРО, ніж це ми робили досі, з тим, щоб ефективніше просуватися з розробкою та випробуванням тих компонентів протиракетної оборони, що базуються на нових фізичних принципах. Далі. На останньому засіданні Ради національної безпеки після аналізу стратегічної ситуації в світі та вивчення відповідних документів, частину з яких представило Центральне розвідувальне управління, були розглянуті можливі варіанти порушень Договору 1972 року по ПРО.
— А реакція наших союзників по НАТО врахована? — перервав промовця Деніс Опот. — Адже не секрет, що політичні кола Західної Європи стурбовані можливими наслідками реалізації програми Ес-Ді-Ай у рамках НАТО.
Спілберг невдоволено хитнув головою.
— Начальника Відділу стратегічних досліджень у першу чергу мала б цікавити можлива реакція наших потенційних противників, а не союзників. З ними ми завжди домовимось. У них чітко простежується дефіцит політичної волі. Англія, Федеративна Німеччина, Ізраїль, Італія та Японія вже дали згоду на найвищих рівнях у стратегічній оборонній ініціативі. То чи будуть вони категорично наполягати на дотриманні Договору по ПРО, який перешкоджає реалізації Ес-Ді-Ай? Безумовно, що ні. Але сьогодні мова не про цю закулісну механіку. Я хочу ще раз загострити вашу увагу ось на чому: наша стратегічна оборонна ініціатива стала новою віхою боротьби з міжнародним комунізмом. Дозвольте вам нагадати влучні слова Ліндона Джонсона.
Помічник президента підняв до рівня грудей аркуш паперу, який продовжував тримати у правій руці, і повільно прочитав:
— Римська імперія контролювала світ тому, що зуміла побудувати дороги. Затим, з освоєнням морів, Британська імперія зайняла домінуюче становище, оскільки мала в своєму розпорядженні кораблі. У вік авіації ми мали могутність тому, що в нас були літаки. Зараз комуністи створили плацдарм у космосі.
Поклавши папір у папку, Спілберг продовжував:
— Наприкінці шістдесятих років нам, як це не прикро, не вдалося переконати більшість у сенаті в необхідності створення широкомасштабної системи протиракетної оборони. Хоча вже під час президентства Картера були закладені основи “космічного щита”. В той же період наш фізик Стівен Бардуел розробив теорію застосування лазерів у космосі, а Едвард Теллер представив проект рентгенівського лазера. На жаль, договір 1972 року з росіянами вніс суттєві обмеження на кількість засобів ПРО. Але згодом, як ви це знаєте, ми зуміли поставити конгресменів у таке становище, що вони, починаючи голосувати проти нової системи озброєнь, тим самим голосували проти надання роботи своїм виборцям. Прихід до влади нової адміністрації дозволив зацікавленим сторонам впритул приступити до реалізації проектів містера Теллера і гера Дорнбергера…
Я викликав на екрані дисплея інформацію про цю особу:
“Вальтер Дорнбергер. Генерал-лейтенант гітлерівської армії. Брав активну участь у розробці ракет “ФАУ-1” і “ФАУ-2” під час другої світової війни. У квітні 1945 року здався в полон американцям. При розробці ракетних програм СІЛА займав високі пости — радника міністерства оборони і консультанта ВПС. Висунув ідеї мілітаризації космічного простору, був ініціатором створення систем ПРО, зокрема, запропонував виведення на навколоземну орбіту супутників з ядерною зброєю на борту”.
Відтак на екрані знову ожив містер Спілберг, який продовжував розвивати свою думку:
— …Директива 6-83 Ради національної безпеки санкціонувала початок дослідних робіт по створенню системи протиракетної оборони з елементами космічного базування. Таким чином, концепція гарантованого виживання США прийняла реальні обриси. Якщо ми першими зуміємо реалізувати програму Ес-Ді-Ай, це зробить Америку лідером у воєнній та науковій галузях. До нас звернуть свої погляди країни третього світу, багато з яких нині симпатизують Москві. Передумови для такого повороту у нас є. Насамперед я маю на увазі нашу технологічну перевагу. Сьогодні я хотів би ще раз повернутись до матеріалів наради, яку адміністрація Білого дому разом з Пентагоном провела влітку 1984 року з участю майже тисячі американських підприємців, фінансистів і представників ділових кіл, котрі представляють електронну промисловість Сполучених Штатів. Готуючись до сьогоднішньої наради, я відібрав найцікавіші, на мою думку, відеокадри.
Шеф ЦРУ, з яким Спілберг, очевидно, раніше погодив технічний бік свого виступу, набрав кілька цифрових комбінацій на терміналі персонального комп’ютера, з’єднаного з монітором. Услід за цим на екрані, вмонтованому в стіні, з’явилось кольорове зображення конференц-залу, заповненого елітою електронного бізнесу країни. Телекамера направила своє око на виступаючого. Обличчя семітського типу заповнило майже весь екран
