Версола. Книга 1. Колоніст - Сергій Залевський
Поклавши рушницю біля люка, зацікавився тим, що стирчало спереду: відразу за блістером кабіни на даху всюдихода знаходилася конструкція, прийнята їм знизу учора за кулемет, але зблизька вона тільки віддалено нагадувала цей агрегат. По-перше, був відсутній магазин: ні барабана, ні коробки, ні диска — нічого схожого не спостерігалося. По-друге, ствол був одночасно товстим і коротким для кулемета — усього не більше півметра по довжині, тоді як діаметр він оцінив в шість-вісім сантиметрів, з невеликим дулом діаметру не більше двох міліметрів. Цей своєрідний довгий циліндр кріпився на даху за допомогою системи шарнірів на стійці заввишки тих же півметра від поверхні даху. Збоку товстої труби, як виглядав циліндр з боку, було приліплено декілька маленьких циліндриків, які по виду і наявності з одного боку скла наводили на думки про те, що це міні-камери або оптичні датчики. З іншого ж боку цих маляток-трубочок з них виходили кабелі в металевому обплетенні і втрачалися десь в корпусі всюдихода, що ще сильніше переконало хлопця в думці, що це деталі прицільного пристрою. У сам товстий циліндр теж входили три кабелі: один точно в торець, де не було дірки — цей кабель був теж в металевому обплетенні, але набагато товще за тих, що виходили з маленьких камер. Ще два однотипні шланги встромлялися в циліндр симетрично з різних сторін — ці трубки були навіть не в обплетенні, а повністю гофровані металеві — один був чорного кольору, а інший білого.
— Нічого схожого на земну зброю, хоча з іншого боку — а багато я знаю про зброю-то? Але явно не кулемет і не ракета — може, якась просунута енергетична зброя, а може, це якийсь паралізатор для тварин, тільки далекої дії, хто знає?
Біля цієї штукенції просидів хвилин двадцять — якість виконання вселяла повагу: ніяких подряпин, задирок — все красиво, і в той же час, убивчо. Чомусь здавалося, що ця штука дуже серйозна зброя, і нею можна не лише на звірів полювати — труба виглядала хижо і високо-технологічно. Під руками матеріал здавався абсолютно гладким і холодним, незважаючи на тепле повітря навкруги, тоді як усі кабелі мали деякий люфт і рухалися в малих межах зусиллями людини. Сама ж головна «труба» не рухалася, попри те, що сиділа на шарнірних кріпленнях — очевидно, що в них був і якийсь механізм стопора, що не дозволяє вільне переміщення. Найімовірніше, пристрій наводився в дію механізмом, але визначити це напевно наш дослідник не мав можливості — всюдихід був «мертвий».
Далі став готуватися до випробувань снайперської рушниці — спроба щось настроїти у біноклі знову провалилася — прилад давав, як і учора, розмите зображення, чому наш випробувач не міг дати пояснення. Зате оптичний приціл в рушниці працював відмінно — тут була проста чиста оптика без всяких наворотів — став оглядати округу через приціл. Гай, де учора ще лежала тушка мертвого змія ривком наблизилася, коли навів туди рушницю — для зручності ліг не теплий дах, який місцеве сонце вже встигло нагріти злегка.
— Гм, черв'ячок припав до смаку місцевим голодуючим організмам, такими темпами до вечора залишиться тільки шкура і скелет, якщо він там є — сам з собою розмовляв наш герой, спостерігаючи, як навколо туші нічного повзуна кидалося десятка два стерв'ятників і ще десяток якихось незрозумілих істот, які більше змахували на мурашок-переростків.
Постеживши деякий час за бенкетом, дійшов висновку, що змійка була для цієї дрібниці якимсь видом делікатесу, оскільки там час від часу спалахували невеликі конфлікти, за найсмачніші ділянки черв'ячка, швидше за все. Потім трохи покрутився навколо своєї осі, оглядаючи решту простору біля машини — цікавила здобич, а якщо бути точнішим, то шукав волохатих свинок — продукт запам'ятався своєю соковитістю і калорійністю. В межах оптичної видимості без використання прицілу були всього три гаї: попередня його точка нічлігу, де зараз бенкетували стерв'ятники — там нічого хорошого, в сенсі їжі, для нього не було. Дві інших були на відстані триста і шістсот метрів, відповідно — на око, звичайно, адже лазерного далекоміра у нього не було, так що визначити точніше не представлялося можливим. Свинок вичислив на найдальшій точці — для снайперки це була навіть і не відстань, але пристрілятися вирішив все ж в інший бік — в тому гаї, де зараз бенкетували дрібні організми, декілька свіжих шматків м'яса не змінять загального настрою у учасників обжировиська.
— Бах! — зброя пирхнула і несильно штовхнула стрільця в плече — промах. Бах! — промах — стріляв і балувався з налаштуваннями на оптиці, рухаючи по черзі, то одне, то інше кільце на прицілі рушниці. Патрони закінчилися дуже швидко — стріляти несподівано сподобалося, враховуючи слабку віддачу і терпимий звук пострілу. Залишивши зброю вгорі, спустився вниз з порожнім магазином — слід було вивчити наявний боєзапас — той виявився переконливим. До речі думка про безгільзовий боєприпас виявилася правильною — задня частина була спресованою вибуховою речовиною, яка запалювалася усередині ствола і виштовхувала кулю назовні — дуже зручно, нічого не падало під ноги, нічого не вилітало з рушниці, та і сам боєприпас був значно легший за земний аналог. Так от, окрім власне гвинтівочних, виявив багато ящиків з «дивовижними» на перший погляд патронами: тонкі, не більше двох-трьох міліметрів в діаметрі голки — це слово найточніше описувало їх зовнішній вигляд. Серед них були різні по маркуванню види: темні, без яких-небудь насічок або маркерів, з рифленою задньою частиною, із смужками по діаметру.
Сенс і необхідність в таких боєприпасах йому була невідома, хоча по діаметру вони добре підходили до деяких видів зброї, які не реагували на його спроби маніпуляцій з ними. Вирішивши, що немає необхідності забивати собі голову тим, що все одно сам не зрозумієш, прихопив з собою ще жменю патронів і поліз назад на дах — азарт мисливця захопив його не на жарт. Пристреляв зброю, витративши ще півтора десятки патронів, вірніше зміг зрозуміти, куди слід
