Ідуть роботарі - Володимир Миколайович Владко

— Чого це він рухається, містер Бірз? — спитав один з тих, що прийшли до цеху разом з Томасом. — Адже енергію вимкнено.

— Біс його зна. Якийсь вплив. Треба добре роздивитись.

Бірз повернув вимикач на спині роботаря — і руки номера 468 літера «С» перестали сіпатися. Потім Бірз озирнувся, оглядаючи все навкруги. Його погляд спинився на товстих кабелях, які підводили до цеху енергію для моторів, що рухали верстати. Ті кабелі проходили стіною близько від роботаря номер 468 літера «С».

— Чи не це?.. — непевно сказав Бірз.

Він знов повернув вимикач на спині роботаря. Залізна потвора трохи ворухнулась, і руки її знов почали сіпатися.

— Вимкніть струм живлення моторів! — звелів Бірз.

Доглядач вимкнув рубильник. Верстати спинилися — і тієї ж миті у роботаря, що лежав на підлозі, остаточно перестали сіпатись руки. Тепер він залишився зовсім нерухомий і мертвий.

— Маєте! — голосно сказав Томас Бірз. — Індуктивний вплив струму з кабелів. Цікава штука! Гаразд. Не ставити на це місце сьогодні жодного роботаря. Бо причина не в механізмі роботарів, а в цих клятих кабелях. Відразу надішліть сюди монтерів, хай пересунуть кабелі вбік. Або не так, це зайве…

Він спинився, трохи подумав, приклавши руку до лоба, і закінчив.

— Хай заекранують ці кабелі залізом. Це знищить індукцію.

Він повернувся, щоб іти з цеху, і раптом помітив чоловіка й жінку, які старанно мили вже вікна.

— А це звідки люди? — спитав він доглядача.

— Надіслала професійна організація прибирати цех, внаслідок нашого замовлення, містер Бірз. Трохи їм нам’яли боки страйкарі, поки вони дісталися до заводських воріт. Але нічого, працюють.

— Гаразд. Слухайте, ви! — крикнув Бірз нагору. — Перекажіть там докладно про те, що бачили тут, як працюють наші роботарі. Скажіть отим божевільним, що скаженіють, а працювати не йдуть, скажіть їм, що страйкові настав кінець. Чуєте?

Очевидно, Бірз не вважав за можливе втратити хоча б найменшу можливість психологічно вплинути на страйкарів, використовуючи для цього навіть випадкових штрейкбрехерів. Він запитливо дивився вгору. Чоловік, що мив вікно, кивнув головою у пов’язці:

— Гаразд, містер, перекажемо! — голосно відповів він.

Бірз здивовано поглянув на нього: кого йому нагадує цей голос?.. Ніби якогось знайомого… Але часу для того, щоб пригадувати, було замало. І він, не згадавши, хутко пішов з цеху.

— Тім, який ви необережний, — з докором сказала Мадлена. — Адже він міг пізнати ваш голос.

— Що ви? Йому й на думку не спаде, що ця потвора з пов’язкою на обличчі може бути Тімом Кроунті. Так само, як не може бути, щоб оця брудна жінка була чарівною Мадленою Стренд. Ха-ха-ха!..

— Гей, ви там, чого регочете? Робити треба! — суворо гукнув на них знизу доглядач.

— Працювати, так працювати, — стиха відповів Тім. — Ну, я мию скло, а ви, Мадлено, кінчайте ваші вимірювання. Треба все ж таки скоріш тікати, бо, одверто кажучи, я не звик старанно мити вікна… так само, здається, як і ви?.. Так значить, хвиля дуже коротка?

Проте, Мадлена не відповідала: вона заглибилась у дальші вимірювання.

— Мені це не подобається, Тім.

Боб Леслі рішуче підвівся і підійшов ближче до Тіма.

— Ну, добре. Припустімо, що ми знайшли способи дістати цей самий генератор, який керує роботарями. Гаразд. Це не головне. Але — чи певний ти, що у Бірза він один? А коли ми накажемо роботареві повернути ліворуч, а Бірз своїм другим генератором накаже йому повернути праворуч, — що зробить роботар тоді? Га?

Тім похмуро мовчав.

— А навіть і для цього, — продовжував Боб, — і то треба добре вміти поводитися з тим генератором, знати, коли й яку саме кнопку натискувати. Хіба ти знаєш це?

— Ні, — примушений був визнати Тім. Але він одразу додав: — Мадлена допоможе. Це ж її спеціальність.

Тепер замислився Боб Леслі. Звісно, допомога Мадлени, — неабиякий чинник. Це безперечно. Але…

— А як ставиться взагалі до цієї твоєї думки товаришка Стренд? — нарешті запитав Боб Леслі.

І як добре, що, запитуючи це, він неуважно дивився у вікно. Бо інакше він, безумовно, помітив би, як зашарівся Тім.

Адже запальний репортер яскраво пригадав останню розмову з Мадленою, вже після відвідування заводу у вигляді штрейкбрехерів. Тім гаряче доводив Мадлені конечну потребу дістати загадковий генератор, щоб підкорити роботарів своїй волі. Мадлена сперечалася, вона категорично відмовлялася брати участь у здійсненні цих планів. Правда, її докази не збігалися з доказами Боба Леслі, але сказати, що вона прихильно ставилась до сміливих авантюрницьких задумів Тіма, — було б надто неточним. Бо Мадлена говорила:

— Ні ви, ні я, Тім, не знаємо як слід злагоди ні роботаря, ні того генератора. Що робитимемо ми з ним? Проте, це питання другорядне. А насамперед — як ви дістанете генератор? Думаю, що Бірз своєю волею вам його не дасть. А грабувати чи красти — це не методи. Я рішуче відмовляюся від цього. Не хочу — і все.

— А коли б я приніс вам генератор, чи відмовилися б ви працювати з ним? — запитав Тім.

— Я б спитала, насамперед, як саме ви його дістали.

Тім спалахнув:

— Припустімо, я сказав би, що вкрав його. Що тоді? Ви відмовилися б?

Мадлена повільно похитала головою:

— Не знаю, Тім. Цілком можливо, що й відмовилася б.

Згадуючи про цю розмову, Тім відчував себе дуже погано. Що відповісти Бобові? Адже сказати йому, що Мадлена проти, це значить провалити всю справу. Взнавши таке, Боб ніколи не допоможе Тімові здійснити його плани.

— Так як же ставиться до