Сплячі красуні - Стівен Кінг

— Ні! Він з нами!

Ейнджел подарувала йому свій найкращий Погляд Смерті.

— Правда? Ти з нами? Ти помагатимеш боронити відьму? — Ну, — сказав Джаред. — Я планував сходити до клубу, зарядитися трохи екстазі, але, гадаю, я можу змінити свої плани.

— Я пообіцяла Клінтові оберігати тебе, — сказала Мікейла докірливо.

Ейнджел махнула долотом й оскалила зуби:

— Ніхто не дістане захисту сьодні, крім відьми. Ніхто не дістане захисту, крім Євки!

— Добре, — сказав Джаред. — Якщо це поможе моєму тату і поверне назад маму та Мері, я в справі.

— Мері — це твоя подружка? — запитала Ейнджел. Вона опустила долото.

— Не знаю. Не зовсім ґьорлфренд, я гадаю.

— Не зовсім, — певну мить Ейнджел наче пережовувала якусь думку. — Ти порядно до неї ставишся? Не штовхаєш, не б’єш, не кричиш?

— Нам треба забиратися звідси, поки не задихнулись, — сказала Мікейла.

— Йо, я порядно до неї ставлюся.

— Тоді нема питань, як на лихо, — сказала Ейнджел. — Гай-да, поїхали. Євка в м’якій камері в Крилі А. М’яка камера, але тверді ґрати. Ви мусите стати поперед Євки. Тож тому, хто захоче дістатися до неї, тре’ буде пройти крізь вас.

Мікейла подумала: схоже на жахливий план, що пояснює, чому Ейнджел каже «ви» замість «ми».

— А де будете ви?

— Командос місія, — сказала Ейнджел. — Мо’, я зможу завалити кількох, перш ніж вони дістануться аж туди. — Вона помахала своїм долотом. — Не бійтеся, я скоро буду з вами.

— Згодилася б якась вогнепальна зброя, якщо ви дійсно… Голос Джареда потонув у найгучнішому з усіх, що досі прозвучали, вибуху. Цього разу сипонуло шрапнеллю — здебільшого уламками стіни та стелі. Коли Мікейла й Джаред знову випросталися, Ейнджел з ними вже не було.

8

— Що це за таке к-херам було? — спитав Френк за кілька секунд по тому, як перший снаряд із базуки вдарив у Крило С.

Він підвівся на рівні й витрушував пил, землю і крихти бетону в себе з волосся. У вухах йому не дзвеніло, аж ніяк: він чув те пронизливе, сталеве виття, яке подеколи спричинялося в його голові після прийняття завеликої кількості аспірину.

— Хтось з отого-от пагорба порушує правила запуску феєрверків, — сказав Кронський. — Мабуть, ті самі, що висадили в повітря шерифську управу. Ходімо, містере Чинний Шериф.

Кронський знову виставив зуби в усмішці з золотим проблиском, та такій життєрадісній, що вона здавалася сюрреальною. Він показав на екран телефона, вліпленого у пластикову вибухівку. Там 3:07 стало 3:06, стало 3:05.

— Окей, — сказав Френк.

— Пам’ятай, не мнися. Хто мнеться, того в сраку їбуть.

Вони вирушили до розтрощених передніх дверей. Бічним зором Френк помітив, що на них дивляться ті люди, які йшли за бульдозерами. Схоже, ніхто не палав бажанням приєднатися до їхньої з Кронським операції, і Френк їх не ганив. Певне, дехто вже шкодував, що не пішов слідом за Террі Кумсом.

9

Коли битва за Дулінгський виправний заклад наближалася до апогею, Террі Кумс сидів у машині в своєму гаражі. Гараж був маленький; ворота зачинені; вікна Патруля Чотири відкриті, а великий V8 двигун крузера працював. Террі вдихав вихлопний газ довгими, на повні груди, ковтками. Смакувало недобре спочатку, але звикаєш до цього доволі швидко.

«Іще не пізно передумати, — сказала Рита, беручи його за руку. Дружина сиділа поруч з ним на пасажирському сидінні. — Можливо, ти й зараз міг би взяти там усе під свою оруду. Накинути їм трохи розсудливості».

— Уже пізно для цього, любонько, — сказав Террі.

Гараж був повен блакитного токсичного диму. Террі зробив черговий вдих, задавив кашель і вдихнув знову.

— Я не знаю, чим воно обернеться, але гарного закінчення цього я не бачу. Краще вже так.

Рита співчутливо стиснула його руку.

— Я постійно думаю про кожну халепу на дорозі, де я потім наводив лад, — сказав Террі. — І про голову того парубка, простромлену крізь стіну трейлера тих метоварів.

Слабенько з боку в’язниці за милі звідси доносилися звуки вибухів.

Террі повторив:

— Краще вже так, — і заплющив очі.

Хоча Террі розумів, що в Патрулі Чотири сидить сам, відпливаючи геть з Дулінга й з усього іншого, все одно відчував, як дружина стискає йому руку.

10

Френк із Джонні Лі Кронським продиралися між руйновищем автодому Баррі Голдена і стіною в’язниці. Вони вже майже дійшли до розбитих центральних дверей, коли почули, як зі свистом до них наближається другий снаряд з базуки.

— Ховайсь! — крикнув Кронський.

Френк озирнувся через плече і побачив дивовижну річ: снаряд базуки стукнувся хвостовиком об парковку, не вибухнувши, зрикошетив високо вгору і носом вниз упав на той бульдозер, який пілотував тепер уже покійний Джек Албертсон. Детонація була оглушливою. Водійським сидінням прорвало тонку шкаралупу даху ’дозера. Сталевими клавішами піаніно підлетіли в повітря роз’єднані траки гусениць. А один з тих залізних щитів, що їх причепили для захисту дверей кабіни, метнувся вперед, пробиваючи наскрізь «Флітвуд» перед собою, немов голівка велетенського молота.

Френк перечепився об покручений низ одвірка, і це врятувало йому життя. Джонні Лі Кронського, який досі лишався стояти, не просто обезголовило летючим клином обшивки «Флітвуда», його розрізало навпіл від плечей. І все ж він спромігся ще на два чи три кроки, його серце билося досить довго, щоб послати в повітря два барвистих фонтани крові. Потім він повалився. Футбольний м’яч Сі-чотири випав з його рук і перевальцем покотився в бік КПП. Вибухівка вляглася так, що було видно вставлений у неї мобільний телефон, і Френк побачив як 1:49 стало 1:48, стало 1:47.

Він поповз туди, зморгуючи собі з очей бетонний пил, потім перекинувся на бік, під укриття напівповаленої реєстраційної стійки, тим часом, як за куленепробивним склом КПП підскочив Тіґ Мерфі і вистрелив з пістолета крізь щілину, в яку відвідувачі здавали свої особисті посвідчення і телефони. Кут був невигідним, тож Тіґова куля пішла зависоко. Френк був у безпеці, якщо лишатиметься лежати, але якби він спробував сунутися до дверей, які вели до самої тюрми, став би «сидячою качкою». Вертатися назад — так само.

Фойє заповнювалося дизельним димом від палаючого бульдозера. До цього додавався різкий, нудотний сморід пролитої крові Кронського — цілі галони її, як поглянути. Під Френком опинилася одна з відбитих ніг реєстраційної стійки, її кінець вгризався йому між лопаток. Поза досяжністю Френка лежала Сі-чотири, 1:29 стало 1:28,