Сплячі красуні - Стівен Кінг

Кронський штовхнув його в плече, і то неделікатно.

— Скільки часу достатньо, як гадаєш? І добре про це помисли, бо щойно таймер спуститься до простих цифр, я кину цю штуку, все одно, де ми тоді будемо.

— Я думаю… — Френк помотав головою, намагаючись її прочистити.

Він ніколи не був у в’язниці і сподівався, що всі плани, які їм потрібні, надасть Дон Пітерз. Він просто не уявляв, наскільки нікчемний цей Пітерз. Зараз, коли вже було надто пізно, це здавалось разючим недоглядом. Скільки ще іншого він недогледів?

— Чотири хвилини?

Голосом дратівливого шкільного вчителя, що зіткнувся з дубоголовим учнем, Кронський сказав:

— Ти в мене питаєш чи кажеш мені?

Вони чули сплески стрілянини, але атака, схоже, западала в дрімоту. Далі може статися так, що його люди вирішать відступитися. Цього не можна було дозволити.

«Нана», — подумав Френк і сказав:

— Чотири хвилини. Я певен.

Френк думав: «Через чотири хвилини я або помру, або ця справа вже буде на шляху до свого кінця».

Звичайно, залишалася ймовірність, що й саму ту жінку буде вбито у фінальній атаці, але це була та умова, яку він був змушений прийняти. Це нагадало Френку тих його бродяжок у клітках, чиї життя тримає в заручниках сила, якої вони не розуміють.

Кронський відкрив програму, потицяв у екран, і там з’явилося 4:00. Він тицьнув знову, і цифри почали зменшуватися. Френк дивився зачаровано, як 3:59 стає 3:58, стає 3:57.

— Ти готовий, Ґірі? — запитав Кронський.

У його маніякальному вищирі проблискував золотий зуб.

(«Що ти там робиш? — гукнув йому той сучий син агітатор того дня в шахті енергокомпанії „Уліс“ Грейстон № 7. — Не відставай». Той сучий син агітатор стояв у штольні щонайменше за двадцять ярдів. У глибокій чорноті підземелля Кронський не міг бачити обличчя цього тупого мудака, де там уже його майку з Вуді Ґатрі, тільки наголовний ліхтар. «Сила в спілці», — любив казати той сучий син агітатор. Сили більше в доларі, і чоловік з енергокомпанії «Уліс» видав Кронському кілька хрустких, щоб він залагодив їхню проблему. «Нахуй тебе, твою спілку і коняку, якою ти сюди прискакав», — гукнув Кронський тому сучому сину агітатору перед тим, як кинути динаміт і тікати звідти, взявши ноги в руки.)

— Я думаю не треба було б… — почав Френк, і саме тоді Ловелл Ґрайнер зробив перший постріл із базуки. Майже прямо над головою почувся посвист, Френк змазано помітив щось летюче. Якусь ракету.

— Падай! — крикнув Кронський, але не дав Френкові шансу це зробити, просто вхопив його за шию і смикнув на землю.

Снаряд із базуки вдарив у Крило С і вибухнув. У світі поза Деревом зникли чотирнадцять колишніх утримуваних Дулінгського виправного закладу — короткий зблиск, а потім хмара нетлів пурхнула в повітря, де вони щойно стояли.

4

Хоча у нього й була рація, Дрю Т. Баррі не відгукнувся на Френкову команду доповісти. Він її навіть не чув, бо вимкнув свій вокі-токі. Дрю виліз якомога вище, наскільки це можливо, щоб не виявити себе, і дістав з-за спини свою «Везербі». Кут націлювання не був таким вдалим, як він сподівався. Крізь оптику «Везербі» видно було сарай із гофрованого металу. Задні двері в’язниці стояли відчинені — довгастим прямокутником вливалося світло в коридор — але шлях досередини захищав той парубок за сараєм. Баррі побачив лікоть… плече… частину голови, але той швидко сховався після єдиного позирку туди, де досі залишалися Елмор Перл із Доном Пітерзом. Дрю Т. Баррі мусив завалити цього хлопця, і йому аж свербіло зробити постріл — так, спусковий палець у нього буквально свербів — проте він знав, що втриматись від пострілу краще, ніж зробити хибний. Він мусив зачекати. Якби Перл або Пітерз знову кинули камінь, це могло б підбити того парубка внизу цілком висунутися головою й подивитися, що відбувається, але Дрю Т. Баррі не сподівався, що так трапиться. Елмор Перл — надто обачливий, а той дрібний жирний гівнюк Пітерз — тупий, як червак сліпий.

«Визирни, ти, сцикун, — думав Дрю Т. Баррі. — Двох кроків буде достатньо, чи й одного».

Але, хоча Біллі Веттермор зіщулився й аж присів, коли бахнув динаміт, він тримався своєї позиції за сараєм. То вибух снаряду базуки змусив його підхопитися на рівні. Він виступив на крок з-під прихистку сараю, дивлячись у напрямку вибуху, і це подарувало Дрю Т. Баррі той акуратний постріл, якого він чекав.

Дим вирував над в’язницею. Кричали люди. Торохтіли постріли — навмання, звісно. Дрю Т. Баррі не терпів стрілянини навмання. Він затримав дихання і натис гачок своєї гвинтівки. Результат був цілком задовільним. У приціл він побачив, як оборонця кинуло вперед, його сорочка розлетілася клоччям.

— Дістав його, слава Богу, — промовив Дрю Т. Баррі, дивлячись на рештки Біллі Веттермора зі своєрідним сумовитим задоволенням. — Гарний був постріл, якщо вже я сам це гово…

З-між дерев унизу теж пролунав постріл, а по ньому впізнаваний голос копа Елмора Перла:

— Ах ти ж йобаний ідіот, що ти наробив? ЩО ТИ НАРОБИВ?

Дрю Т. Баррі завагався, та потім побіг назад до своїх приятелів, пригинаючись, дивуючись, що там ще за лихо трапилося.

5

Клінт з Віллі бачили, як підкинуло в повітря Біллі Веттермора.

Коли Біллі впав, він уже був безкостим м’ясом. Черевик, що злетів у нього з ноги, вертнувся вгору й відбився від піддашка сараю. Клінт було ворухнувся до Біллі. Рука Віллі Берка, що відсмикнула його назад, виявилась на диво міцною.

— Нє, нє, — застеріг Віллі. — Назад, лікарю. Зара’ туди не варт.

Клінт намагався думати:

— Ми могли б спробувати залізти крізь вікно мого кабінету. Шибка там армована, але ґрат немає.

— Я можу подбати про шибку, — сказав Віллі. — Ходімо. Але замість вирушити, він нахилився і знову вхопився собі за коліна.

6

Дон Пітерз заледве чув, що Елмор Перл кричить на нього. Вклякнувши на колінах, він вирячився на свого колишнього напарника в зомбі-патрулі, який з розпластаними ногами й руками лежав на землі, і кров била фонтаном з діри при основі його горла. Ерік Бласс дивився на Дона, давлячись кров’ю.

— Партнере! — крикнув Дон. Футбольний шолом насунувся йому на лоба, затуляючи очі, і він відштовхнув його назад сподом долоні. — Партнере, я не хотів!

Перл підсмикнув його на рівні.

— Ти, тупий засранцю,