Сплячі красуні - Стівен Кінг

Його чорні й коричневі зуби виставилися у жахливій усмішці.

— Шупиш? Палах, і нема?

Тепер цього не уникнути. Втомлена чи ні, вона хоче завдати болю цьому мерзенному мудаку. Такою була перша думка Ван. Друга думка — нема ніякого телефону на покритому лінолеумом кухонному столі.

Гахнув постріл, і повітря метнулося з Ван. Її відкинуло на холодильник, а потім опустило на підлогу. Кров ллялася з кульової рани в її стегні. Рушниця, яку вона тримала, вилетіла їй з рук. Прямо перед нею, над краєм кухонного стола курився димок. Аж тоді вона побачила дуло; пістолет, який Мешаум ховав приліпленим під стільницею.

Фріц звільнив його від клейкої стрічки, якою той там тримався, підвівся і обійшов стіл.

— Обережність ніколи не зайва. Тримаю зарядженого пістоля в кожній кімнаті.

Він присів поряд з Ван і надавив дулом пістолета їй на лоба. В його віддиху вчувався дух тютюну і м’яса.

— Цей належав ще моєму дідусеві. Що про це думаєш, ти, жирна свинюко?

Вона не вельми про щось задумувалася, та й не мусила. Права рука Ван Лемплі — та, що колись поклала Голлі «Ломщицю» О’Міра під час чемпіонату Долини Огайо 2010 року в матчі серед жінок 35–45-річного віку, а в 2011-му, на додаток, порвала ліктьову зв’язку Ерін Мейкпіс — була, як пружинна пастка. Ця її права рука зметнулась, вхопила Фріца Мешаума за зап’ясток, замкнула його пальцями, зробленими зі сталі, і смикнула донизу так різко, що той упав просто на неї. Старовинний пістоль стрелив, ввігнавши кулю в підлогу між рукою і боком Ван. Жовч піднялася їй в горло, коли тіло Фріца надавило своєю вагою на її рану, але Ван не припинила викручувати йому руку, і в такому положенні все, що він міг зробити, це знову вистрелити в підлогу, перш ніж зброя вислизнула з його пальців. Хруснули кістки, брязнули зв’язки. Фріц заверещав. Він укусив її за руку, але вона лише дужче вивернула йому зап’ясток і почала методично гатити його по потилиці кулаком лівої руки, продираючи там діамантом своєї обручки.

— Окей, окей! Помилуй! Йобана, помилуй! Я здаюся! — кричав Фріц Мешаум. — Досить уже!

Але Ван так не думала. Її біцепс напружувався, і тату при могильному камені — ТВОЯ ГОРДІСТЬ — здималось горою.

Вона не переставала викручувати однією рукою і гатити іншою.

Розділ 12

1

В останню тюремну ніч випогодилося, дощові хмари дня відігнало на південь повносилим вітром, залишивши небо зіркам і запрошуючи звірину піднімати голови, принюхуватися і балакати. Жодних сімдесяти двох годин. Жодних сумнівів. Уже завтра настануть зміни. Тварини відчували це так, як вони відчувають наближення грози.

2

Зіщулений біля свого напарника на задньому сидінні одного з реквізованих для блокпосту на шосе 31 автобусів, Ерік Бласс слухав хропіння Дона Пітерза. Слабенькі муки сумління, які відчував Ерік через спалення Старої Ессі, вгамувалися із затуханням дня. Якщо ніхто так і не помітив її зникнення, то яке вона мала значення, так же ж?

Ренд Квіґлі, значно вдумливіший чоловік, аніж хтось у ньому це вбачав, також сидів зіщулений. Його місце було на пластиковому стільці в кімнаті відвідин. На колінах у нього лежав угору дном іграшковий автомобіль для дітей із гостьової зони. Скільки Ренд пам’ятав, той був джерелом зневіри для малечі; діти утримуваних залазили в нього і могли штовхатися вперед, але їх чекало розчарування, бо вони не могли ним повертати. Проблема була в зламаній осі. Ренд дістав зі свого інструментального ящика тюбик епоксидки і склеїв перелом, а тепер обв’язував його шпагатом. Думка про те, що це можуть бути останні години його життя, не оминала офіцера Квіґлі. Його заспокоювало, що він робить щось корисне у той останній час, який, можливо, йому залишився.

На лісистому пагорбі понад в’язницею Мейнард Ґрайнер дивився вгору на зірки і фантазував, як він розстрілює їх із Фріцевої базуки. Якби це можна було зробити, чи лопалися б вони, як ’лектричні лампочки? Чи хто-небудь — учені, може — пробивав діру в космосі? А інопланетяни думали колинебудь про те, щоб стріляти по зірках із базук чи променями смерті? Ловелл, що сидів спираючись спиною на стовбур кедра, наказав брату, який лежав на спині, щоб той обтер собі губи; світло зірок, послане сюди більйони років тому, блищало в слині, яка вільно стікала у Мейнарда з рота. Настрій у Лова був кислий. Він не любив чекати, але не в їхніх найкращих інтересах було виступати з артилерією, поки копи не почнуть своїх дій. Кусали москіти, та ще якийсь геморой, тобто пугач, кричав від самого заходу сонця. Валіум круто підняв би йому настрій. Навіть якийсь найквіл[358] міг допомогти. Якби поблизу була могила Великого Ловелла, Малий Ловелл, не вагаючись, розкопав би зогнилий труп і позбавив його тієї пляшки «Повстанського кличу».

Там, унизу, лежала прицвяшена різким сяйвом ліхтарів, що світили з високих стовпів, Т-подібна будівля тюрми. Той видолинок, де стояла тюрма, з трьох боків оточував ліс. На схід від неї відкрите поле тягнулося до того пагорба, на якому отаборилися Лов з Меєм. «Це поле, — подумав Лов, — ідеальне стрільбище. Взагалі нічого не перешкоджає польоту потужного снаряду базуки. Коли прийде час, це буде просто супер».

3

У закапелку між носом флітвуда Баррі Голдена і передніми дверима в’язниці сиділи навпочіпки двоє.

— Бажаєте зробити честь? — спитав Тіґ у Клінта.

Клінт не був певен, що це честь, але сказав «гаразд» і запалив сірника. І підніс його до бензинової доріжки, яку Тіґ з Рендом проклали раніше.

Доріжка спалахнула, зазміївшись від передніх дверей через язик парковки і попід внутрішню огорожу. На трав’яній смузі, яка відділяла цю огорожу від другої, зовнішньої, спочатку зажевріли, а потім почали мерехтіти щедро политі бензином купи шин. Невдовзі ці вогнища відігнали майже всю темряву від периметру в’язниці. Брудний дим завитками курів угору.

Клінт з Тіґом пішли назад у будівлю.

4

У темній кімнаті відпочинку офіцерів Мікейла, присвічуючи собі ліхтариком, рилася в шафках. Вона знайшла «Велосипеди»[359] і попрохала Джареда зіграти з нею у Війну[360]. Усі решта, крім тих трьох утримуваних, які досі не спали, перебували на чатах. Мікейлі потрібно було себе чимсь зайняти. Вже було близько десятої вечора понеділка. Так давно, ще в четвер, вона прокинулася