Чорні зорі - Володимир Іванович Савченко
Коли обговорювали проект одержання нейтриду, скептики сказали: “Ну, гаразд, ви матимете матеріал у мільйони разів міцніший за всі звичайні матеріали, але ж він буде у стільки ж разів важчий?”
Давайте прикинемо, громадяни скептики: нейтрид важчий за сталь у сто п’ятдесят мільйонів разів, а міцніший за неї не менше як у півтора мільярда разів. Десятикратний виграш у вазі. Отже, виходить, що нейтрид як матеріал не найважчий, а найлегший з усіх відомих.
Тоді нам нічого було сказати, ми не могли теоретично обчислити це. А доки багато чого невідомо, скептики завжди мають рацію, вони завжди можуть довести: чого нема, того й не може бути. Але назвіть мені хоч одного скептика, який би одержав нове, домігся нового! Не варто й шукати… Тому що правда скептиків — це правда боягузів.
А Яшко?.. Сьогодні під час перерви я знову зустрів його на подвір’ї. Він хотів було непомітно обійти мене, та я гукнув його. Тоді він без звичайних своїх викрутасів підійшов, простягнув руку:
— Вітаю тебе! Здорово ви дали!
— Та й тебе теж треба привітати, — не дуже щиро відповів я, — адже й ти працював…
— Ну, нічого мені примазуватися до чужої слави, — різко відповів він. — Обійдусь! — І пішов.
Неприємна вийшла розмова… Все ж були ми з ним якимись друзями: разом училися, разом приїхали сюди, разом провадили досліди. А тепер… Пізнувато заговорило твоє сумління, Яшко!
28 липня. Щодо хімічних властивостей — нейтрид мертвий, зовсім інертний: він не реагує ні з якими речовинами. Та цього й слід було сподіватися, адже в ньому просто немає атомів, немає електронів, щоб вступити в хімічну реакцію.
І ще: ці нейтридні плівки не пропускають радіації частинок: протонів, нейтронів, швидких електронів, альфа-частинок тощо, і лише в мізерній кількості пропускають гамма-промені. Плівка нейтриду в кілька ангстремів завтовшки послаблює гамма-випромінення приблизно так, як свинцева стіна метрової товщини. Тобто і тут те ж саме: непроникливість для радіоактивних випромінювань майже абсолютна.
Ось він — ідеальний матеріал для атомної промисловості! Знайдена людством колосальна ядерна енергія одержала нарешті те, чого потребувала. Два богатирі!
31 липня. Все зменшується або збільшується в мільйони разів. Теплопровідність нейтриду в кілька мільйонів разів менша за теплопровідність, скажімо, цегли. Ми нагрівали плівку з одного боку в полум’ї вольтової дуги кілька годин, але так і не змогли зафіксувати хоч незначне підвищення температури з другого боку.
Теплоємкість нейтриду в сотні мільйонів разів більша за теплоємкість води. Цю ж саму плівку ми потім протягом двох днів охолоджували “сухим льодом”, рідким азотом і мало не цілою рікою холодної води, — вона запасла мільйони великих калорій тепла і не віддавала їх.
Наш так званий “здоровий глузд”, вихований на звичайних уявленнях і звичайних властивостях матеріалів, протестує проти таких цифр і масштабів. Мені було фізично нестерпно боляче тримати на долоні наш другий зразок — неймовірно тонкий кружечок плівки нейтриду, і відчувати, як його десятикілограмова вага невидимою гирею напружує мускули! Мало знати, що ця речовина складається з ядерних частинок, які в тисячу разів менші за атоми, і що всередині її взаємодіють ядерні сили, в мільярди разів сильніші звичайної міжатомної взаємодії, треба відчути це. До нейтриду, до його масштабів просто треба звикнути…
До речі, я так захопився описуванням властивостей нейтриду, які ми тепер щоденно відкриваємо, що зовсім не згадую про події в лабораторії.
Мезонатор тепер працює цілу добу — ми добуваємо нейтрид у три зміни. Тоненькі плівочки просто з рук вихоплюють і несуть в інші лабораторії. Весь інститут тепер вивчає властивості нейтриду. Олекса Йосипович зранку до вечора ворожить біля мезонатора: боїться, щоб від такого навантаження він не вийшов з ладу. Йому дали двох інженерів-помічників, але він не хоче підпускати їх до камери. Схуд, лається:
— От морока! Краще б не відкривали цей нейтрид!
Голуб вправляється у вигадуванні нових дослідів для визначення властивостей нейтриду, бігає по інших лабораторіях, сперечається, свариться… Роботи сила-силенна, вся різноманітна і вся — страшенно цікава. Ми все ще перебуваємо в стані “золотої гарячки”: кожний дослід дає нам новий самородок-відкриття.
10 серпня. Сердюк сказав:
— Гадаєте, американці, якщо відкриють нейтрид, так одразу й почнуть дзвонити про нього на весь світ? Це ж не атомна бомба: ту не можна було приховати вже після перших випробувань… А нейтрид поводиться тихо… Вони так і зробили: опублікували результати невдалих спроб, а про вдалі промовчали. Можливо, той же Вебстер і одержав нейтрид, чи як він там у них зветься… О-о, це ж бізнесмени, пройдисвіти! — І він подивився на нас з Іваном Гавриловичем так, ніби бачив усіх цих вебстерів наскрізь.
Здається, він має рацію. Важко допустити, що цей Вебстер та його колеги зупинилися на дослідах з калієм, міддю і сіркою, а не перепробували всі інші елементи…
І ще: після того, як ми встановили, що в нейтрид осідає не вся ртуть, а лише її ізотоп сто дев’яносто вісім, якого у природній ртуті тільки десять процентів (ось чому в нас осідала не вся ртуть), я взявся за економіку. Переглянув купу звітів про видобування ртуті у світі, про експорт, імпорт і таке інше. Ось що виходить, головні родовища кіноварі, з якої видобувають ртуть, знаходяться на нашій планеті в Іспанії, Італії, у Каліфорнії (частково у США, частково у Мексіці), в Югославії та в нас, у Фергані. Якщо в 1948 році видобуток ртуті за кордоном загалом становив чотири тисячі тонн, а потім, у
