Сплячі красуні - Стівен Кінг

— Ще разок! — гукнула Мікейла. Вона зробила знімок. — І ще! Добре! Чудово! Ну, а тепер, що це ви, хлопці, зараз робите?

— Кров Господня, це бунт! — скрикнув Гарт, мабуть, уявляючи себе капітаном Джеком Горобцем у «Піратах Карибського моря». — Вони довели першого помічника до непритомності і скоро змусять його прогулятися по дошці. Гррр!

— Стули пельку, — кинула Мікейла.

Вона хопилася за ворота — не під електронапругою, на її щастя, — і струснула їх.

— Це якось пов’язано з тією жінкою?

— Як же нас це вже заїбало, — сказав Тіґ так, немов її запитання його вразило.

— Відчиніть ворота, — сказав Клінт.

— Що?..

— Відчиняйте.

Тіґ вирушив до прибрамної вартівні, зупинившись раз, щоб із сумнівом озирнутися на Клінта, котрий кивнув і махнув рукою: робіть. А сам, ігноруючи безупинне клацання камери молодої жінки, підійшов до воріт. Очі в неї були червоні, чого й слід було очікувати після чотирьох днів і трьох ночей неспання, але не менш червоні вони були і в її компаньйона. Клінт підозрював, що вони могли причащатися незаконними стимуляторами. На тлі творчих мук його раптового натхнення це була найменша з проблем.

— Ви дочка Дженіс, — сказав він. — Та журналістка.

— Так і є, Мікейла Котс, Мікейла Морган для широкого кола глядачів. А ви, як я думаю, доктор Клінтон Норкросс.

— Ми знайомі?

Клінт цього не пам’ятав.

— Я робила з вами інтерв’ю для шкільної газети. Це було років вісім чи дев’ять тому.

— Я вам тоді сподобався? — спитав він. Господи, який він уже старий, і щохвилини ще старішає.

Мікейла призналася:

— Я думала, як дивно, що вам так сильно подобається працювати у в’язниці. У в’язниці разом з моєю мамою. Але забудьмо про це, як щодо тієї жінки? Її ім’я Єва Блек? Вона насправді засинає, а потім прокидається? Бо саме таке я чула.

– Єва Блек — це ім’я, під яким вона тут зареєстрована, — сказав Клінт. — І так, вона дійсно спить і нормально прокидається. Хоча небагато іншого в ній здається бодай трохи нормальним.

Він відчув запаморочення, як людина, що йде по натягнутому канату із зав’язаними очима.

— Вам хотілося б зробити інтерв’ю з нею?

— Ви жартуєте?

За мить у Мікейлі не залишилося навіть щонайменших ознак сонливості. Вона вся освітилася збудженням.

Почали, відкриваючись, відсуватися зовнішні й внутрішні ворота. Ґарт підчепив Мікейлу рукою під руку і вступив у мертву зону між ними, але Клінт підняв долоню:

– Є певні умови.

— Назвіть їх, — вмент відгукнулась Мікейла. — Хоча з тими кадрами, які вже маю в камері, не думаю, щоб вам хотілося бути надто скнаристим.

Клінт запитав:

— Ви бачили де-небудь поблизу поліційні крузери?

Ґарт з Мікейлою похитали головами.

Отже, крузерів досі нема. Ніхто не стежить за під’їзною дорогою, яка веде від Західно-Лавінської. Це той фокус, який Ґірі випустив з уваги, поки що принаймні, але Клінта це не так щоб немислимо здивувало. З Террі Кумсом, який шукає втіхи у фляжці, його Номер Другий, містер Урядник Контролю За Тваринами, змушений грати, надолужуючи рахунок. Утім, Клінт не вірив, що це триватиме довго. Вже зараз хтось сюди може їхати. До речі, якщо подумати, він мусив визнати, що виїзд по піцу й обід із Джаредом треба скасувати. Ґірі може бути байдуже, хто заходить до в’язниці, але йому точно не бажано, щоби хтось її полишав. Як мінімум, цей проблемний психолікар. Чи Євка Блек, яку могли б десь потай вивезти в тюремному фургоні, як максимум.

— Ваші умови? — запитала Мікейла.

— Це мусить бути швидко, — сказав Клінт. — І якщо ви почуєте те, що, як мені віриться, ви почуєте, і побачите те, що як мені віриться, ви побачите, ви мусите мені допомогти.

— Допомогти з чим? — запитав Тіґ, який приєднався до них.

— З підсиленням, — сказав Клінт. — Зі зброєю, — він зробив паузу. — З моїм сином. Мені потрібен мій син.

4

Ніякого пирога в «Олімпії» не було. Та жінка, яка робили пироги, спала в коконі в кімнаті відпочинку. Ґас Ферейн, приймаючи замовлення поліціантів, сказав, що в нього нестача всіх і всього.

— Знайшов на дні холодильника торт-морозиво, але ручатися за нього не можу. Він там відтоді, як іще Гектор був щеням[294].

— Я покуштую, — сказав Дон, хоча це була вбога заміна. Їдальня без пирога — це нахабство, але з Френком Ґірі по інший бік стола він поводився якомога пристойніше.

Також у закладі за цим дальнім столом були присутні Берровз, Ренґл, Ерік Бласс, плюс один старий юрист-проноза на прізвище Сілвер. Вони щойно закінчили їсти доволі паскудний обід. Дон собі замовив галушки особливі, і їх було подано плаваючими в озері жовтого жиру[295]. Він їх однаково з’їв, почасти зозла, та ж і «Магічне око»[296] провіщало, що в майбутньому йому вряди-годи підпливатиме всякого лайна. Інші їли сендвічі й бургери; ніхто не впорав більше половини своєї страви. Від десерту вони відмовилися, що, напевне, було мудрим рішенням з їхнього боку. Френк витратив півгодини на побіжне ознайомлення їх із тим, що йому було відомо про ситуацію у в’язниці.

— Гадаєш, Норкросс її дрючить? — під час цього викладу бовкнув Дон.

Френк обернув на нього насуплений погляд з важкими повіками:

— Це сумнівно і не стосується справи.

Дон вловив натяк і не промовив більше ні слова, аж поки не підійшов спитати, чи не потрібно їм чого-небудь ще, Ґасе Ферейн.

Коли Ґас віддалився, заговорив суддя Сілвер:

— Які ти бачиш для нас варіанти, Френку? Яку має думку щодо цього Террі?

Колір шкіри в Його Честі був тривожно сірим. Говорив він приплямкуючи, немов крізь ковтюх жувального тютюну.

— Варіанти у нас обмежені. Ми можемо чекати, поки Норкросс вилізе звідти, але хтозна скільки це забере часу. В’язниця має, мабуть, чималий запас харчів.

— Слушна думка, — сказав Дон. — Навряд чи там є першосортна яловичина чи щось подібне, але в них достатньо сухих продуктів, щоб вистачило до кінця днів.

— Що довше ми чекатимемо, — продовжив Френк, — то більше гулятиме балачок. Чимало хто з парубків тут почнуть думати про те, щоб узяти цю справу в свої руки.

Він чекав, що хтось скаже: «А хіба ти сам не це зараз робиш?» Але ніхто не подав голосу.

— А якщо ми не чекатимемо? — запитав суддя Сілвер.

— Норкросс має сина і, звісно ж, ви знаєте його дружину.

— Вона — гарний коп. Ретельна, вдумлива. Діє суворо за статутом.

Ерік, двічі впійманий шерифом Норкросс за перевищення швидкості, зробив