День Незалежності - Петро Масляк
- Ні, сейф відчинений, але там відбитки лише самого Хоми.
- Можна було використати рукавички або під дулом пістолета примусити його відкрити сейф. У крайньому разі папери можна вкрити спеціальним розчином, а потім спустити в унітаз і десь там по дорозі їх вигребти. Однак я не чув, щоб в унітаз спустили людину. Знайдіть мені Хому!
- Слухаюсь, товаришу генерале.
- Продовжуй працювати, а я зв’яжуся з Левчуком.
Суптело всіляко відтягував розмову з головою СБУ, але далі зволікати вже не можна було, і він набрав номер шефа.
- Валерію Петровичу! Слава Україні. Зі святом тебе!
- Героям слава!
- Тут у нас виникла невеличка проблема.
- І через це ти телефонуєш о 6 годині ранку напередодні головного свята держави? Що сталося?
- Зник наш геній, Орест Хома.
- Так знайдіть його! Ми ж все-таки СБУ.
- Він зник безслідно. Навіть собака не взяв слід.
- Тьфу ти, собака! Це я маю тобі пояснювати, що собаку можливо віднадили якимось сильним запахом?
- Вже зробили грунтовний попередній огляд. Нічого. Орест не виходив з приміщення, але попередньо був там. Все це відповідним чином зафіксовано. Ніби вознісся на небо.
- Теж мені Ісус Христос. Ти ж доктор наук, фізик, не треба мені промивати мізки всілякою белібердою. Таке сказав - вознісся! До речі, ми його зовсім не розпинали, а все було якраз навпаки. Робив, що хотів. Гроші виділяли за першою вимогою. Що ще треба? Щось у тебе сьогодні настрій не науковий. Не розводь тут алхімію. Врешті-решт, справа виявиться абсолютно простою, я впевнений. Які є реальні, науково обгрунтовані здогадки?
- Я знаю чим Хома займався, так би мовити, офіційно. Але в мене є цілком вмотивовані підозри, що цього йому було замало. Ми дали йому в руки карт-бланш, тільки б він зробив неядерну зброю нового покоління, яка була б реально ефективніша за термоядерну. Гроші виділялися за першим запитом. Поряд з лабораторією Хомі обладнали невелику кімнату, де було ліжко, холодильник, мікрохвильова піч тощо. Він іноді днями не виходив з лабораторії. Ми такий спосіб життя лише вітали. Прилади він майстрував сам із замовлених матеріалів. Був фактично нікому непідзвітний. Ми закривали очі на всі повідомлення про те, що він для своїх дослідів дещо купував і доставав за власні гроші. Тепер я думаю, що це булі якісь роботи незадекларованого характеру.
- Перевірте все в лабораторії ще раз, - повільно казав голова СБУ. - До найменших деталей. Впевнений, саме там треба шукати відповідь на всі запитання, які в нас виникли. Лабораторія, на мою думку, - це місце, де розгадуються всі загадки. А не могли його завербувати наші північно-східні «брати»? Або американці чи ізраїльтяни? На якій стадії було виконання ним робіт?
- На завершальній.
- Ну, тоді справа серйозна.
- Я дав розпорядження Колодюку розширити фронт пошуків.
- Цього замало, - Левчук на секунду замовк. - Тобі треба особисто негайно летіти до Львова.
- Добре, зараз же зв’яжуся з командуючим ВПС. Приємних свят.
- Твоїми молитвами.
Закінчивши розмову з шефом, генерал-лейтенант Суптело попросив чергового в Генштабі зв’язати його з командувачем ВПС, генерал-лейтенантом Петренком. Після короткого вітання, Суптело виклав прохання СБУ терміново доставити особисто його до Львова. Петренко пообіцяв вирішити цю проблему якнайшвидше і запропонував чекати повідомлення біля телефону.
Невдовзі задзвонив телефон, і Суптелу, який уже встиг поголитися і випити кави, повідомили, що за ним прибула машина. Він вийшов з дачі, кинув прискіпливий погляд на ділянку біля будинку. Дружина дуже любила троянди, і на галявині перед будинком розквітли найрізноманітніші сорти цих квітів
Головнокомандувач ВПС миттю організував політ, і в сусідньому Василькові на генерала вже чекав заправлений бойовий винищувач СУ-27.
- Літак до польоту готовий, - доповів Суптелу молодий, веселий підполковник, який так і розцвітав приязною посмішкою. - Будете другим пілотом, товаришу генерале, - посміхнувся льотчик. - Зараз вам допоможуть пристебнутися. Як у вас з вестибулярним апаратом?
Суптело переконав пілота, що нещодавно пройшов медкомісію і практично здоровий.
- Ну, тоді полетіли. Тримайтеся, товаришу генерале.
На військовому аеродромі під Львовом Суптела зустрічав Колодюк.
- Що нового? - запитав його генерал.
- Майже нічого. Однак виявили одну зачіпку. Не знаю, щоправда, куди вона нас приведе. В сейфі знайдено листи якоїсь панянки. Попередній аналіз тексту вказує, що вона - студентка-першокурсниця якогось ВНЗ. Гуманітарій. Філолог, можливо історик чи психолог. Це поки що попередні дані. Спортсменка.
- Це вже щось. Ні, це дуже важливо. Що ще?
- Співробітники лабораторії казали, що Хома останнім часом до «святая-святих» свого власного дослідження нікого не допускав. Нібито, бачили аркуші паперу з його почерком, але з не прийнятими у фізиці символами. Все це пропало. Співробітники впевнені, що знайдені в сейфі листи - фальшивка, адже у нього просто не було часу на описані в листах зустрічі, і взагалі складні стосунки з якоюсь жінкою. Ці листи - просто трюк, щоб збити нас з істинного сліду, виграти час і десь заховатися або й взагалі виїхати з країни.
- А, може, він по-швидкому з тією дамою… Ну, знаєш, так, сама-сама…
- Ні, в тих листах зовсім не по-швидкому. Там така любовна філософія розведена. Взагалі, наші психологи кажуть, що ці люди разом не спали. Це якесь платонічне кохання. Нібито вони хочуть обоє близькості, але їм щось заважає.
- Але що їм могло заважати? Хома цілком здоровий молодий чоловік, традиційної сексуальної орієнтації.
- Поки що не знаю. Є ще одна абсолютно незрозуміла річ. У листах ця жінка згадує їхні зустрічі, кафе, вулиці, річку, пляжі, крамниці, але не Львова, а Києва.
- Як це може бути?
