Час Великої Гри. Фантоми 2079 року. Книга друга - Юрій Миколайович Щербак
Можемо виставити не більше двохсот тисяч відмобілізованих вояків і ста тисяч резервістів з числа власників землі. Основою оборони Правобережної України є корпус імені Степана Бандери, Лівобережної — корпус імені Симона Петлюри. На сході виставимо корпус імені Івана Мазепи, з півдня діятиме змішаний українсько-татарський корпус «Бахчисарай».
Гайдук слухав неуважно, бо знав план у всіх деталях. Це був добротний, реалістичний план, але йому чогось бракувало. Якоїсь божеволинки. Ще не знав, чого саме. Пригадував бойові операції XXI століття — всі ці вторгнення, агресії, превентивні удари, руйнування невралгічних центрів управління військами; згадав зухвалу переможну операцію генерала Махуна проти Румунії; але розумів, що досвід минулого нерідко буває непридатним у війнах майбутнього.
Гайдука переслідувала думка про те, як з поверненням Світла змінилася ситуація в державі, як змінилися люди. Згадав афоризм Альфреда Ісааковича Вебера — старий професор радив усім вивісити його на видному місці, щоб перечитувати щодня, — Незмінним в цьому світі є лише закон постійних змін. Наче новими очима дивився Гайдук на полковника Ігоря Палія — кремезного темно-русявого красеня з такими ж, як у батька, світлими бровами, з сором'язною усмішкою сільського парубка і твердим характером. «Його треба негайно робити бригадним генералом, призначати міністром оборони чи начальником Генерального штабу Збройних Сил України-Руси, — думав Гайдук. — Та хіба ЦЕЙ президент присвоїть Палієві звання генерала?»
Після ганебної ратифікації Тристороннього пакту в сенаті Гайдук зрозумів: точку неповернення пройдено. Але насамперед треба рятувати Олю з малюком. Чаленко і Богошитська ось-ось доберуться до неї. Ця думка налякала його: як він міг залишити її, хоч і з охороною, наодинці зі слизовиками? Треба надійно сховати її на час великих подій, що насуваються на країну.
— Ми пропонуємо назвати операцію «Богдан» — на честь гетьмана…
— Тільки щоб не Берестечко, — коротко реготнув Інспектор Кварк, хоча було видно, що йому не до сміху. — Гадаю, що в цілому план цей можна прийняти за основу. Хоча в мене є досить серйозні поправки. Справа в тому, що останнім часом ми виготовили кілька нових зразків зброї XXI століття, які, на мою думку, змінять рутинну парадигму війни. Через кілька днів після останніх випробувань я буду готовий дати детальні пропозиції.
— До речі, — додав Інспектор Кварк, — ми розблокували апаратуру на супутнику «Січ-77», і тепер він працює в штатному режимі.
— Дякую, Миколо Михайловичу, за такий подарунок. А що з комп'ютерними мережами? — спитав Гайдук.
— Днями відбулося об'єднання Євронету в єдину мережу, — доповів Палій. — Ми підключені.
— 1 скандоруси, і Суздаль теж об'єдналися?
— Так точно. Бригада наших хакерів уже почала скачувати інформацію.
— Прошу вас негайно від сьогодні перевести наші стратегічні мережі в закритий режим Інтранету, — наказав Гайдук.
— Слухаюсь.
В розмову втрутився непосидющий Шморгун.
— Враховуючи характер майбутньої операції, пропоную назвати її не в гетьманському стилі — це все відпрацьовані гази, відстій, — а надати їй більш сучасного характеру. Ну, наприклад, «Стратегічний параліч», скорочено «СТРАП».
— Це вже в дусі професора Поліщука, — засміявся Гайдук. — Звучить, як діагноз. Мені подобається. Тим більше, що по-англійськи to strap — означає «відшмагати ременем».
— Підходить, — погодився Малахов.
— Ми непогано підготувалися до цього шмагання, — Шморгун був задоволений, ледве ноги в стоптаних кросівках не поклав на полірований стіл. — По-перше, в нас є достатні для проведення операції «СТРАП» запаси паливно-мастильних матеріалів, які завезені у війська. Створено резервні бази. По-друге, ми зараз здійснюємо інтенсивні торговельні операції з Північним союзом, експортуємо туди великі партії пального для танків, вантажівок, «черепах» і «Дракарів».
Палій здивовано подивився на Шморгуна, який безжурно погладжував свою руду бороду. Продавати ворогу напередодні війни пальне? Як робив це Радянський Союз у 1941 році, постачаючи до Німеччини тисячі тонн нафтопродуктів?
Від того часу, як Шморгун демонстрував Гайдукові дію «Валер'янових крапель», виписуючи на старенькому «Шевроле-лугар» піруети по Контрактовій площі, відбулися разючі зміни. Шморгун за безцінь викупив чотири зруйновані нафтоперегінні заводи й мережу автозаправочних станцій, прикрасивши їх іменним вензелем ВК («Валер'янові краплі»), й став одним з найбагатших бізнесменів в Україні-Руси. Проте майже не змінив стилю одягу — нині був у картатій ковбойській сорочці й потертих джинсах — й поведінки, більшість часу проводив в своїй дослідницькій лабораторії в Дарниці, де, крім українців і росіян, працювали індійські, китайські та в'єтнамські інженери, які розробляли нові високотехнологічні способи виробництва енергетичних джерел та їх практичного застосування.
— На якій підставі ви продаєте противнику пальне? — ворожо спитав Палій.
Шморгун легковажно стенув плечима:
— На підставі законів глобального бізнесу. Якщо не я — то буде «Шелл», «ВР» чи «Чайна Ойл». Хай платять краще мені.
Гайдук, незрозуміло для Палія, промовчав, і Палій відчепився від рудого лисяка. В олігархів немає Вітчизни.
— Але, як я розумію, панове, — почав нову тему Малахов, — існує ще одна, можливо, навіть серйозніша проблема. Це — проблема президента Волі, Богошитської, Чаленка та їхнього оточення. Після укладення і ратифікації пакту ми не можемо ігнорувати того, що сталося. Ось-ось Гайдук, Палій, структура РОК, всі братства й армійське командування будуть оголошені поза законом, і ні про яку операцію «СТРАП» тоді мови не буде. Ігорю Петровичу, що скажете?
— Я прийняв рішення, — твердо й сухо мовив Гайдук, відчуваючи, що біль у спині зростає й треба негайно ковтнути знеболююче. — Це найважче рішення в моєму житті. Бо я
