Сплячі красуні - Стівен Кінг

Ця дія призвела до невеличкого бунту вдень у п’ятницю, коли з півдюжини арештанток прорвалися до адміністративного крила. Хоча важко назвати це бунтом: жінки були виснажені; окрім одної, яка тримала заповнену старими батарейками шкарпетку, всі були неозброєні. Четверо офіцерів швидко придушили повстання. Клінту від цього було смутно, але з іншого боку, цей напад, мабуть, прислужився підсиленню завзятості його офіцерів.

Скільки ще триватиме їхнє завзяття, Клінт не наважувався припускати. Він просто сподівався, що його вистачить протриматися до того, як він або зможе переконати Євку передумати і почати взаємодіяти в якомусь логічному сенсі, або до того, коли зійде сонце у вівторок, у середу, в четвер чи коли там це станеться, щоб вона вдовольнилася.

Якщо те, що вона казала, правда. Якщо ні…

Тоді це не має значення. Але поки це тягнеться, значення є.

Клінт почувався дивовижно енергійним. Багато дурного лайна трапилось, але він принаймні щось робить. На відміну від Лайли, котра капітулювала.

Джаред знайшов її на заїзді місіс Ренсом. Вона дозволила собі заснути просто в машині. Клінт наказував собі не ганити її. Як він може? Він усе ж таки лікар. Він розуміє межі організму. Протриваєш достатньо довго без сну, і фрагментується свідоть, втрачається розуміння, що важливе, а що ні, втрачається навіть здатність розпізнавати реальне, втрачається власна особистість.

Але він зламатися не може. Він мусить усе виправити. Як він усе вправив із Лайлою до того, як її запопала Аврора, залишаючись стійким, переконавши її повернутися до здорового ґлузду. Він мусить намагатися владнати цю кризу, повернути свою дружину додому, всіх їх повернути додому. Намагання — єдине, що йому лишилося.

Можливо, Євка здатна це припинити. Можливо, Євка здатна розбудити Лайлу. Можливо, вона здатна розбудити їх усіх. Можливо, Клінт зможе переконати її побачити в цьому сенс. Світ може повернутися до нормальності. Попри всі його знання в науковій медицині, попри все, що вказувало не те, що Євка — це просто божевільна жінка з манією величі, занадто багато всього трапилося, як на око Клінта, щоб цілком відкидати її заяви. Божевільна чи ні, вона володіє силою. Її поранення вилікувалися менше, ніж за день. Вона знала те, чого знати не могла. На відміну від усіх інших жінок на планеті, вона засинає і прокидається.

Той здоровань, Ґірі, просунув пальці крізь вічка сітчастої огорожі і струснув її на пробу. Потім, схрестивши руки, він втупився очима в електронний замок розміром, як боксерська рукавиця.

Клінт дивився на це, відзначаючи собі, як Террі тиняється, як він копає носаком землю, відійшовши до узбіччя, як прикладається до фляжки, і вирішив, що перед ними заварюється серйозна халепа. І, можливо, вона зовсім поряд.

Він натис інтерком.

— Агов, там. То ми все узгодили? Террі? І Френку? Вас же звуть Френком, чи не так? Приємно познайомитися. Ви отримали фото?

Замість відповіді, новий поліціант і чинний шериф виру-шили до своєї машини, сіли й поїхали. Френк Ґірі за кермом.

5

На півдорозі між в’язницею і містом був мальовничий заворот. Френк заїхав на майданчик кишені для зупинки і заглушив двигун.

— Хіба не чудесний краєвид? — промовив він тихим, захопленим голосом. — Думаєш, ніби світ і зараз такий самий, яким він був ще минулого тижня.

«Френк має слушність, — подумав Террі, — гарний тут краєвид». Звідси їм було видно аж до Перевозу і далі… але навряд чи зараз був слушний час, щоб насолоджуватися краєвидами.

— Гм, Френку, я гадав, нам треба…

— Це обговорити? — значливо кивнув Френк. — Я теж так і подумав. Як на мене, все досить просто. Норкросс може бути психіатром чи ким завгодно, але він дипломований спец з дурні. Він видав класичну бюрократичну тяганину і морочитиме нам голови, допоки ми не відмовимося з цим погоджуватись.

— Я гадаю.

Террі думав про те, що сказав Клінт про випивку на роботі. Мабуть, його правда, і Террі готовий був визнати (нехай навіть лише перед собою), що він зараз близький до п’яного стану. Це все через його розгубленість. Шериф — робота не для нього. В охороні правопорядку його клас — поліціантом.

— Що нам потрібне, це покласти край балачкам, шерифе Кумс. Не тільки нам — усім. Нам потрібен доступ до тієї жінки, фото якої він прислав, нам потрібно розрізати покрив на її обличчі, щоб перевірити, чи це та сама жінка, що на фото. Якщо виявиться, що це так, тоді ми можемо перейти до плану Б.

— А це ще який?

Френк поліз собі до кишені, видобув пакетик жувальної гумки, розгорнув обгортку на одній пластинці.

— А хер його зна.

— Розрізати кокони небезпечно, — сказав Террі. — Люди загинули.

— Тож подумай, яка велика удача, що в твоїй команді є сертифікований фахівець із контролю за тваринами. Свого часу я мав справу з кількома небезпечними собаками, Террі, а якось отримав виклик на одного дуже роздратованого ведмедя, який примудрився замотатися в колючий дріт. Щоби впоратися з міз Блек, я візьму свій найбільший звіроловний дрюк, десятифутовий Томагавк. Іржостійка сталь. Пружинний замок. Накину петлю їй на шию, перед тим як зістригати те лайно з її обличчя. Засмикну туго, наскільки мушу, коли вона почне брикатися й кусатися. Вона може знепритомніти, але це її не вб’є. Те павутиння виросте знову, і вона знову западе в своє люлі-люлі, бай-бай. Нам треба лише подивитися. Ото й усе. Швиденько поглянути.

— Якщо це вона і ті балачки виявляться лайна вартими, всі будуть розчаровані, — сказав Террі. — Включно зі мною.

— Я теж, — Френк думав про Нану. — Але ми мусимо знати. Ти ж це розумієш?

Террі розумів.

— Йо.

— Питання в тім, як нам змусити Норкросса дати нам доступ? Ми могли б залучити збройний громадський загін, можливо, так і доведеться зробити, але це вже крайній крок, як ти гадаєш?

— Так.

Террі сама ідея збройного збройного ополчення була неприємною аж до нудоти в животі. За наявної ситуації такий загін може запросто перетворитися на велелюдну банду.

— Ми могли б використати його дружину.

— Га? — вирячився Террі на Френка. — Лайлу? Ти про що? — Для обміну, — сказав той. — Ти нам віддаєш Єву Блек, а ми тобі твою дружину.

— Чому б він на таке погодився? — запитав Террі. — Він знає, що ми ніколи не заподіємо їй шкоди.

Коли Френк нічого на це не відповів, Террі вхопив його за плече:

— Ми ніколи