Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн
Верховний Єпископ Дігбі назвав її вавилонською блудницею та заборонив усім фостерітам брати у цьому участь — і як донорам, і як сурогатним матерям. Цитували й висловлювання Еліс Дуглас: «Поки я не знаю міс Дачес особисто й не можу їй допомогти, але я захоплююся нею. Її сміливий приклад мусить надихнути матерів з усього світу».
Джубал Гаршоу випадково побачив одне з її фото та супутню йому історію в журналі, який у його домі залишив хтось із відвідувачів. Він посміявся з неї та почепив на допису оголошень на кухні, — а потім помітив (як і очікував), що довго вона там не протрималася, і це знову його розсмішило.
Цього тижня він мав небагато приводів для сміху: світ підійшов до нього занадто близько. Досить скоро після того, як стало зрозуміло, що ця історія закінчилася і що Гаршоу не має наміру розказувати щось нове, журналісти перестали турбувати Майка і родину Гаршоу. Проте тисячі людей, які не мали ніякого стосунку до новинного бізнесу, не забули про Майка. Дуглас чесно намагався забезпечити Майкові приватність; солдати з С. С. тепер патрулювали огорожу Гаршоу, а їхнє авто кружляло над маєтком, зупиняючи будь-яку машину, що намагалася приземлитися на його території. Проте Гаршоу обурювала сама необхідність мати охорону.
Охоронці не впускали людей; проте на пошту, а також на телефонні дзвінки це не впливало. Проблему з телефоном Джубал вирішив, змінивши номер і переадресовуючи всі дзвінки оператору, якому дали вкрай обмежений перелік людей, на чиї дзвінки Гаршоу міг відповісти; до того ж більшість часу він тримав апарат у будинку в режимі «відмови та запису».
Зате пошта приходила завжди.
Спочатку Гаршоу сказав Джилл, що це — проблема Майка. Хлопець рано чи пізно мусить подорослішати; він міг почати з отримування пошти... А Джилл могла б допомогти йому порадами.
— Але не турбуйте мене цим; мені вистачає проблем із власного поштою!
Але Джубал не міг чітко дотримуватися свого рішення: було надто багато деталей, про які Джилл просто не знала.
Лише відсортувати пошту за категоріями вже було головним болем. Спочатку Джубал намагався це вирішити, зателефонувавши до місцевого поштового відділення (безрезультатно), а потім — до Бредлі, який досягнув певного успіху, лише спустивши до місцевого поштового відділення «пропозицію» згори; після цього пошта Майка надходила пакетами першого, другого, третього та четвертого класів а пошта для усіх інших — окремим пакунком.
Другий та третій класи пошти використовувалися для того, щоб відремонтувати новий погріб з північного боку будинку: старий погріб викопав попередній власник, який використовував як сховище для відходів, тому він ніколи не задовольняв Джубала. Зараз же новий погріб залило водою, тож Джубал сказав Дюкові скидати в нього пошту, щоб стримати руйнування водостоку; щільно втрамбована, така пошта чудово заповнювала щілини.
Четвертий клас пошти був проблемою — особливо після того, як один з пакунків передчасно вибухнув у сільському відділенні пошти, зруйнувавши оголошення «Розшукується» за кілька років, а також вивіску «Скористайся наступним вікном». Ще пощастило, що поштар вийшов на каву, а його помічниця, літня жінка зі слабкими нирками, саме в той момент перебувала у вбиральні. Відтоді Джубал вирішив, що усю Майкову пошту четвертого класу мусять перевіряти спеціалісти С. С. зі знешкодження вибухівки, які робили те саме для Генерального Секретаря. Проте це не знадобилося: Майк міг виявити «неправильність» пакунку, не розгортаючи його. Після цього всю пошту четвертого класу просто звалювали в купу біля воріт. Коли поштар йшов геть, Майк оглядав купу з відстані і змушував зникати будь-які небезпечні посилки: потім Ларрі міг віднести усе, що залишилося, до будинку. Джубал вважав, що цей метод значно кращий, ніж вимочувати підозрілі пакунки, розгортати їх у темряві, перевіряти рентгеном чи застосовувати будь-які інші загальноприйняті методи.
Майк любив розгортати безпечні пакунки: це перетворювало кожний його день на Різдво. Він надзвичайно радів тому, що бачив на них своє ім'я. Вміст пакунків міг його зацікавити — або й ні; зазвичай він віддавав його комусь іншому і завдяки цьому нарешті зробив відкриття того факту, що «власність» — це коли він може робити своїм друзям подарунки. Те, що ніхто не хотів забрати, викидали — включно зі всією подарованою їжею, оскільки Джубал не був впевнений, що Майкове відчуття «неправильності» поширюється на отрути. На його впевненість вплинув випадок: якось Майк помилково випив склянку отруйного розчину, яку Дюк залишив у холодильнику, щоб згодом використати для роботи з фотографіями. По тому Майк лише ввічливо сказав, що «крижаний чай» мав якийсь дивний присмак і що він не впевнений у визначенні того, який саме.
Джубал сказав Джилл, що в будь-якому разі можна приймати все, що надсилають Майкові, якщо: а) за це не потрібно платити; б) надсилати подяку; в) якщо пакунок ніколи не повертали, незалежно від маркування. Дещо було справжніми подарунками; більшість — незамовленими товарами. Так чи інакше, Джубал дійшов висновку, що майно, надіслане незнайомцями, про надсилання якого їх не просили, завжди свідчить про спробу отримати зиск від Людини з Марса, атому не заслуговує на подяку.
Виняток робили лише для живих істот — від курчат до дитинчат алігаторів, яких Джубал порадив Джилл повернути, якщо тільки вона не бажає взяти на себе догляд за ними, а також обов'язок годування, разом з відповідальністю не підпускати їх до басейну.
Пошта першого класу була особливим головним болем. Після перегляду кілограмів Майкової пошти першого класу Джубал встановив, що вона поділяється на категорії:
A. Благальні листи — особисті та від організацій — в погріб.
Б. Листи з погрозами — залишати без відповіді. Другий та наступні листи такого типу, надіслані з одного джерела, передавати С. С.
B. Пропозиції різноманітних ділових угод — пересилати Дугласу, залишаючи без відповіді.
Г. Божевільні листи без погроз — пропускати і читати, поки не набридне; решту — на смітник.
Ґ. Дружні листи — відповідати, тільки якщо вони супроводжуються проштампованим конвертом для відповіді. Таким чином можна використати одну з кількох форм листів, підписаних