Житія Святих - Травень - Данило Туптало
І влаштовано було новозбудованій церкві всіляку красу за Синисієве золото, і освячений був у ній Полувій, учень святого, в пресвітерство.
Прийшов же з Єрусалиму диякон один на Кіпр і розповідав Єпіфанію святому про Йоана, єпископа Єрусалимського, що сріблолюбець і замикає майно, а потребуючим не дає. Був же той Йоан колись співмешканцем Єпіфанія в монастирі Великого Іларіона. Коли Єпіфаній зі свого монастиря прийшов відвідати того великого старця і затриманий у нього був любов'ю декілька днів, як же про те вище мовилося, тоді Єпіфаній святий з тим Йоаном познайомився. Тому писав Єпіфаній святий з Кіпру до Йоана, що на Єрусалимському вже престолі був, переконуючи дружньо милостивим бути до убогих. Але Йоан не послухав прохання Єпіфанієвого, і через якийсь рік сказав святий Єпіфаній до учня свого Полувія: "Ходімо, дитино, в Єрусалим поклонитися Чесному Хрестові і Гробу Господньому і, поклонившись, повернемося". Покинувши Кіпр, відплили в Кесарію Филипову, звідти в Єрусалим пішли. І поклонилися місцям святим, і прийшли до Йоана, єпископа Єрусалимського. Той же, бачивши Єпіфанія блаженного, радий був вельми, і сказав Єпіфаній Йоанові: "Дай мені, брате, покій для спочинку, хочу тут затриматися якийсь час. І дав йому Йоан дім прекрасний і щодня кликав Єпіфанія до себе на трапезу. Бачив же Єпіфаній блаженний багато срібного посуду на Йоановій трапезі, який приносили з наїдками і напоями. Чув же й убогих багатьох, що нарікали на скупість Йоанову. Думав, як би то Йоана привести до милосердя до убогих. Одного дня сказав до Йоана: "Дай мені, отче Йоане, на якийсь час срібний цей посуд. Прийшли-бо до мене мужі з Кіпру поважні, і хочу їх в себе погостити. Хай похвалюся любов'ю твоєю і сріблом твоїм перед ними в домі твоєму, для спочинку мені даному. Буде ж це на славу твою: повернувшись-бо до себе, ті мужі почнуть розповідати иншим чесним людям, яку мені любов являєш і яка слава дому твого, і честь, і багатство. Дай тому мені все це срібло на якийсь короткий час, я ж, не затримуючись, віддам тобі з вдячністю". Йоан же приніс перед лице Єпіфанієве багато різного срібного посуду. І сказав Єпіфаній знову: "Чи маєш, отче, ще більше?" Сказав Йоан: "Досить тобі, отче, і цього". Сказав Єпіфаній: "Ні, але все, що маєш найдорожче і найдобротніше, дай мені, щоб здивувалися гості, і більша тобі буде слава. І приніс Йоан ще найвишуканіший посуд, кажучи: "Все, що подобається тобі, отче Єпіфанію, візьми". І взяв святий Єпіфаній від єпископа Иоана срібла десь тисячу п'ятсот літрів, і несено було те за ним у дім, в якому ж перебував. Трапилося ж у той час бути в Єрусалимі одному купцеві срібла, на ім'я Астерій, який з Риму задля купівлі туди прийшов. Його святий Єпіфаній до себе прикликав і срібло те показав, торг з ним учинив, і продав йому все за ціну достойну. Астерій, купивши те срібло, пішов собі, а святий Єпіфаній гроші, які взяв за срібло, роздавав вдень і вночі убогим, допоки не витратив все до останньої копійки. Минуло декілька днів, сказав єпископ Иоан до святого Єпіфанія: "Віддай мені, отче, срібло, яке я дав тобі на послуження". Відповів святий: "Потерпи, отче, віддам тобі все, бо ще раз маю пригостити гостей моїх". Знову день якийсь минув, святий Єпіфаній у церкві, де спасительне Хреста святого зберігається дерево, стояв. Підійшов до нього єпископ Иоан і мовив: "Віддай мені срібло, яке взяв у мене". Блаженний же Єпіфаній тихо до нього відповів: "Сказав тобі, отче, що віддам усе, лише потерпи трохи". Тоді Йоан сповнився гніву, схопив за ризу Єпіфанія святого, шарпнувши її, і сказав йому з великою погрозою: "Не вийдеш звідси, не сядеш, не спочинеш, допоки не віддаси срібло моє, о муже злий, о злохитрий! Дай мені, що взяв, віддай церковне церкві". Через те все не збентежився Єпіфаній, але в тому ж налаштуванні лагідности своєї був. І так дві години Иоан бентежився і допікав Єпіфанієві. І всі, що там стояли, втомилися від такого Иоанового крику і галасу, чули жорстокі слова його на угодника Божого і боялися. А святий Єпіфаній, бачивши його непогамовний гнів і лють, дмухнув у лице йому — і зразу Йоан осліп, і страх напав на нього і на всіх, що там стояли. Тоді Йоан кинув себе перед ноги святого і просив його, щоб помолився за нього до Бога, аби прозрів. Святий же сказав йому: "Іди поклонися чесному Хреста Господнього дереву — і приймеш прозріння". Йоан же, не відступаючи від Єпіфанія святого, прозріння прохав. Відкрив же богомудрі уста свої великий святитель Єпіфаній, повчив довго Йоана про милостиню і любов до убогих, тоді помолився за нього, поклав на нього руки — і зразу відкрилося йому праве око. Йоан же просив і про ліве, але відповів йому святий: "Не моє це діло, о дитино, але Боже: Бог закрив його, Бог і відкриє. Він як схотів, так зробив, щоб ти помудрішав". Йоан же, так покараний, виправився з того часу і був милостивий до убогих і у всіх ділах праведний.
Коли повертався Єпіфаній святий з Єрусалиму до себе, два скоморохи трапилися на шляху. Побачивши здалеку святителя, один з них вдав, наче він мертвий. І сказав другий до святого, що зближався: "Отче, підійди до мертвого і покрий якимось одягом тіло його голе". Святий же побачив того, що лежав і вдавав мертвого, став лицем до сходу і, молитву за померлого склавши, зняв із себе одну одежину, покрив нею мертвого і пішов своєю дорогою. Коли святий відійшов, сказав живий до мертвого: "Вставай, брате, вже-бо простак той пішов". І не відповідав мертвий. Той же і вдруге покликав і штовхнув його — побачив, що справді мертвий. І сповнився жаху, побіг, наздогнав архиєрея Божого і, впавши в ноги його, визнав гріх свій, і просив прощення, і просив, аби повернувся, забрав одяг свій і оживив мертвого. Святий же відповів: "Іди, дитино, поховай мертвого твого, бо швидше помер, ніж ти почав просити в мене одягу, аби покрити його".
Коли досягнув святий свого престолу, прийшли з Риму мужі, просячи його, щоб ішов з ними до Риму: донька-бо царя Теодосія Великого, сестра ж Аркадія і Гонорія, на ім'я Проклісія, що одружена там була з мужем знатним, патриційського сану, впала в якусь хворобу і довгий час у ній страждала, не могли її жодні лікарі
